Загальні поняття про взаємодію деревних рослин

Лісівництво

РОЗДІЛ 2. ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ ЛІСІВНИЧИМИ МЕТОДАМИ

Лекція 8. ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЕВНИХ ПОРІД У ЛІСОВИХ НАСАДЖЕННЯХ

8.1 Загальні поняття про взаємодію деревних рослин

Лісові насадження є найбільш складними рослинними угрупован­нями серед існуючих у природі. Вже йшла мова про те, що з підви­щенням родючості фунту (трофності) при сприятливих кліматичних умовах кількість деревних порід у насадженнях збільшується. У процесі росту і розвитку деревних рослин відбуваються не лише кількісні зміни (збільшується висота,

розгалужується коренева система і т. п.), але і настають якісні зміни, притаманні тому чи іншому етапу розвитку рослини. Все це викликає у насадженні певну напругу, яка, як правило, починається з нестачі світла, що призводить до гальмування процесів фотосинтезу, інших важливих фізіологічних процесів у певної частини рослин. Це призводить до диференціації деревних рослин за їх розмірами, а потім – до їх відмирання. Часто молоді рослини гинуть від нестачі води у грунті, а з віком може негативно впливати на них і нестача елементів живлення. У більш дорослому віці можливий дефіцит елементів живлення підсилюється тим,
що не у всіх деревних порід, які входять до складу насадження, однакова потреба у їх кількості, а також тим, що окремі породи вимагають максимального споживання одного і того ж елемента у певному відрізку вегетаційного періоду. Виникає конкуренція за вологу, елементи живлення, у результаті якої виживають більш пристосовані до даних лісорослинних умов дерева.

П. С. Погребняк під сутністю взаємодії деревних порід у наса­дженнях розумів екологічні взаємини, тобто поглинання рослинами сонячної енергії, вологи, вуглекислого газу та елементів кореневого живлення. Процеси взаємодії деревних рослин у лісових насадженнях вивчалися багатьма дослідниками. Тут ми наголошуємо на деяких класифікаціях взаємодії деревних порід. Перш за все, потрібно пам’ятати класифікацію, запропоновану Д. Д. Лавриненком (1965), який об’єднав усі форми взаємовпливу рослин у лісі у дві групи. До першої він відніс ті, що пов’язані з використанням рослинами тих чи інших умов середовища (конкуренція за світло, вологу, поживні речовини і т. п.). До другої групи – ті, що діють внаслідок взаємовпливу деревних порід, інших рослин на середовище через фітонциди, кореневі виділення, опад, який певним чином діє на грунт і т. п.

Д. Д. Лавриненко розглядав взаємини у складних за будовою лісостанах, умовно поділяючи їх на чотири типи: 1) між окремими деревними породами першого ярусу; 2) між породами першого і другого (третього) ярусу; 3) між породами першого ярусу і підліском; 4) між деревними породами і живим надгрунтовим покривом. Автор спробував розробити показники, які б дозволяли оцінити напругу у взаємодії деревних порід, тобто оцінити їх конкурентоздатність. За основу він брав взаємини між деревами, які складаються при споживанні рос­линами середовища (екологічні взаємини). Конкуруючи за споживання елементів середовища, окремі деревні породи виявляють певну конкурентоздатність. Це і вважається за показник напруги взаємодії у насадженні.

Конкурентоздатність не тотожна виживаємості. Перша свідчить про здатність перехоплювати у інших рослин необхідні елементи середовища, а друга характеризує здатність рослин витримувати несприятливі умови. Обидва поняття можуть і збігатися, наприклад, сосна по відношенню до дуба на бідних грунтах. Д. Д. Лавриненко (1965) розрізняє потенціальну конкурентоздатність і конкретну, тобто по відношенню до окремих порід. Потенціальна здатність змінюється з віком, по-різному проявляється у різних лісорослинних умовах і т. п. Конкретна здатність стосується двох порід, які зростають в одному насадженні. Ним були запропоновані п’ять класів для оцінки потен­ціальної конкурентоздатності і наведена її оцінка для восьми деревних порід, що зростають у різних типах лісорослинних умов. Поки що ці розробки не використовуються лісогосподарським виробництвом.

Більш детальна класифікація запропонована М. В. Колісниченком (1968), яка включає шість типів взаємодії: генеалогічний, фізіологічний, біотрофний, біофізичний, механічний та алелопатичний.

Генеалогічна взаємодія відбувається під час запилення квітів. Для продовження виду більш стійке потомство з’являється при перехрес­ному запиленні.

Фізіологічна взаємодія відбувається рідко – при зрощенні кореневих систем або надземних частин дерев, цим самим об’єднуючи дві або більше особин у одне ціле.

Біотрофна взаємодія відбувається у коренезаселеному шарі грунту, при поглинанні того чи іншого елемента живлення. Деревні породи мають специфіку у споживанні елементів живлення. Якщо склад порід підібраний таким чином, що споживання того чи іншого елемента не збігається за часом, такий лісостан зростає успішніше.

Біофізична взаємодія дерев відбувається у результаті змін в освітленні, вологості фунту, інших факторів середовища. Характер взаємодії залежить від густоти стояння дерев, швидкості їх росту, відношення окремих порід до світла тощо. Цей тип взаємодії призводить до диференціації дерев та природного зрідження деревостанів з віком.

Механічна взаємодія спостерігається при загущеному розміщенні дерев (тертя, тощо), а найчастіше – охльостуванні гілками деревних крон.

Алелопатична або біохімічна форма взаємодії поки що недостат­ньо вивчена. Вона обумовлена дією фітонцидів, інших виділень деревних рослин. Фітонциди одних рослин можуть вступати в реакцію з іншими речовинами, впливати на обмін речовин, інтенсивність фізіологічних процесів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Загальні поняття про взаємодію деревних рослин - Довідник з природознавства