Закон циклічного розвитку економіки – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між періодичним оновленням різних сторін технологічного способу виробництва, передусім окремих елементів основного капіталу, в межах циклічних коливань, а також певними структурними змінами інших елементів економічної системи (відносин економічної власності, господарського механізму) й відновленням на цій основі через певний час макроекономічної рівноваги. Крім системного визначення З. ц. р. е. існує й стисле: це постійно й періодично
повторювані через різні періоди часу спади й піднесення виробництва, зумовлені масовим оновленням різних елементів основного та оборотного капіталів і заміною одного технологічного способу іншим. Основні форми З. ц. р. е., пов’язані з масовим оновленням основного капіталу: 1) довгі економічні цикли (хвилі) (48 – 55 років), основою яких є якісні зміни базисних поколінь машин і технологій, транспортних засобів, великих споруд тощо; 2) тривалі економічні цикли (18 – 25 років), основою яких є періодичне оновлення житла й деяких виробничих споруд; 3) середні економічні цикли (7 – 11 років), основою яких є масове оновлення
засобів праці. Крім них розрізняють загальний технологічний цикл тривалістю понад 160 років, основою якого є заміна одного технологічного способу іншим, та короткі економічні цикли (3 – 4 роки) – масове оновлення товарів тривалого користування (легкових автомобілів, телевізорів, холодильників та ін.). Водночас відбувається постійне оновлення асортименту товарів на третину кожні 10 років, що також впливає на модифікацію коротких циклів. Названі форми, як правило, накладаються одна на одну, що ускладнює чітке розмежування різних типів економічних циклів та їх строгу періодизацію. Внутрішніми суперечностями З. ц. р. е. є такі сучасні форми вияву основної суперечності: суперечність між сукупним попитом і сукупною пропозицією та її періодичне загострення, суперечність між рухом заощаджень та інвестицій, між виробництвом і споживанням тощо.
