Закон найменшої стійкості (міцності) елементів

Закон найменшої стійкості (міцності) елементів – один із законів розвитку та занепаду будь-якої системи, згідно з яким її (системи) стійкість і стабільність визначається стійкістю і міцністю найслабшої підсистеми або елемента і за відсутності раціонального управління така система прямує в бік занепаду та регресу. Закон обгрунтував російський учений А. Богданов. Так, з часу проголошення незалежності України деградація економічної системи була зумовлена насамперед слабкістю господарського механізму, точніше, руйнуванням (розвалом) державного

управління економікою за домінування державної власності на засоби виробництва. Після відновлення такого управління 2000 економічна система стабілізувалась, але це відбулось за умов значно зруйнованого суспільного способу виробництва (продуктивних сил і деформованих відносин економічної власності), що призвело до її стабілізації на низькому рівні. Особливістю дії З.”н”.с. е. є те, що зруйнувати систему через найменшу стійкість однієї підсистеми або елемента значно легше, ніж досягти її прогресу, оскільки для цього треба забезпечити прогрес кожної підсистеми.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Закон найменшої стійкості (міцності) елементів - Економічний словник