Закон усуспільнення виробництва і праці

Закон усуспільнення виробництва і праці – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між ускладненням продуктивних сил, передусім засобів праці, та прогресом суспільного характеру виробництва, які втілюються у розвитку техніко-економічних відносин, насамперед у поглибленні суспільного поділу праці. Вихідним пунктом в ускладненні продуктивних сил є поява нових засобів праці. Так, переважання ручних засобів праці передбачає їх використання окремим працівником. Поява системи машин після промислової революції кінця ХVІІІ-початку

XIX ст. вимагає спільної праці десятків і сотень робітників, розширює межі сукупного працівника шляхом включення інженерів, техніків, менеджерів різних ланок та інших категорій, а формою підприємства за цих умов стає капіталістична фабрика, що водночас означає посилення концентрації виробництва, дію відповідного закону. Виникнення автоматизованої системи машин ще більше розширює межі сукупного працівника на мікрорівні і вимагає спільної праці сотень тисяч працівників, поглиблення суспільного поділу праці в особливій формі (між галузями народного господарства). Поява все складнішої системи машин детермінує виникнення нових професій, спеціальностей, видів робіт, що посилює взаємозалежність між різними ланками сукупного працівника на макрорівні. З. у. в. і п. виявляється у різних конкретних і загальних формах (див. Усуспільнення виробництва і праці).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Закон усуспільнення виробництва і праці - Економічний словник