Закон зростання синергічного ефекту – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між збільшенням чисельності факторів виробництва (представленими відповідними видами праці), їх раціональною комбінацією та використанням і зростанням на цій основі продуктивності праці та доходу. З. з. с. е. базується на дії низки синергічних ефектів, які виникають у межах економічної системи. Так, у межах продуктивних сил до таких ефектів належать: поява нової продуктивної сили внаслідок взаємодії людини з речовими факторами виробництва; поява нових
елементів продуктивних сил, удосконалення структури як усієї системи продуктивних сил, так і її окремих елементів (наприклад, зменшення пасивної частини засобів праці і зростання активної) та ін. В межах техніко – економічних відносин до синергічних ефектів належать: поглиблення суспільного поділу праці в різних формах на національному та інтернаціональному рівнях; оптимальний рівень концентрації виробництва; використання раціональних форм кооперування та комбінування виробництва. В межах відносин економічної власності синергічний ефект виникає в умовах подолання відчуженості безпосередніх виробників
від засобів виробництва; наявність реального плюралізму типів і форм власності в умовах раціонального управління власністю, єдності праці і власності та ін. В межах господарського механізму найбільший синергічний ефект з’являється у разі оптимального поєднання ринкових важелів саморегулювання економіки з державним та недержавним регулюванням, з одного боку, та переважання економічних і виважених правових важелів над адміністративними, що застосовуються державою та наддержавними органами, з іншого.
