Закони Туган-Барановського

Закони Туган-Барановського – 1) закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між виробництвом і споживанням, за яких (зв’язків) процес виробництва детермінує процес споживання через механізм, дії закону нагромадження капіталу, процес його інвестування в нові технології й виробництво. Цей закон водночас відображає вирішальну роль сфери безпосереднього виробництва (що знайшло своє відображення у принципі примату виробництва). Важливу роль у дії цього закону відіграє раціональна структура нагромадження; 2) закон,

згідно з яким граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ прямо пропорційні їхнім трудовим вартостям. Передумовою формування цього закону є його висновок, що за правильного розуміння теорія граничної корисності є логічним продовженням теорії трудової вартості, а їх протистояння базується на різних підходах – відповідно суб’єктивному та об’єктивному. Насправді окремі переваги концепції граничної корисності можуть слугувати лише певним доповненням до тієї частини теорії вартості, в якій йдеться про відповідність платоспроможного попиту кількості товарів, виготовлених згідно з суспільно необхідними витратами праці.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Закони Туган-Барановського - Економічний словник