Запобіжні заходи – заходи процесуального примусу, які застосовують до обвинуваченого (як виняток – до підозрюваного) або підсудного з метою перешкодити їх ухиленню від слідства і суду, зважанню встановлення істини в кримінальній справі, займанню злочинною діяльністю. а також для забезпечення виконання вироку. При обранні З. з. враховують також тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров’я, сімейний стан. З. з. є: підписка про невиїзд, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу,
взяття під варту (арешт), нагляд командування військової частини, віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи. Якщо немає підстав для застосування З. з., від обвинуваченого беруть письмове зобов’язання з’являтися за викликами і повідомляти про зміну свого місця перебування. Якщо З. з. обрано щодо підозрюваного і протягом 10 днів від цього моменту йому не пред’явлено обвинувачення, то З. з. скасовується. Про застосування З. з. особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суддя виносять постанову, а суд – ухвалу або це питання вирішується у вироку.
Взяття під варту за постановою органу дізнання або слідчого допускається лише з санкції прокурора, яка може бути оскаржена до суду (ст. 236 КПК). З. з. скасовується або змінюється, коли відпаде потреба в ньому взагалі або в раніше обраному заході. З. з., який був обраний прокурором, за його санкцією чи вказівкою, орган дізнання і слідчий можуть скасувати або змінити тільки за згодою прокурора (ст. 165 КПК).
