Завершення Столітньої війни і об’єднання Франції
ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ
§ 13. Франція
4. Завершення Столітньої війни і об’єднання Франції
Смерть Жанни д’Арк, як на те сподівалися англійці, не змінила хід війни. Французькі війська продовжували успішно наступати. Бургундський герцог, усвідомивши безнадійність становища англійців, поспішив примиритися з французьким королем. Уже навесні 1436 р. Карл VII зайняв Париж.
Він став проводити реформи, розпочаті колись Карлом V Мудрим. За підтримки Генеральних штатів Карл VII добився запровадження постійного податку. У реформуванні
У 1453 р. французи повністю звільнили від англійців територію своєї країни. Англія зберегла на материку лише порт Кале, який утримувала ще понад сто років. Столітня війна завершилася, хоча мирний договір між Англією та Францією підписаний
Перемога Франції в Столітній війні створила передумови для завершення її політичного об’єднання. Із цим завданням успішно впорався син і спадкоємець Карла VII король Людовік XI (1461-1483). Це був досвідчений політик і неперевершений дипломат, хоча за натурою – підступний інтриган. За вміння загнати своїх противників у глухий кут за допомогою хитрощів і обману Людовіка XI прозвали “світовим павуком”. Навіть власного сина Людовік XI повчав: “Хто не вміє хитрувати, той не вміє панувати”.
Історична цікавинка
Між Карлом VII і Людовіком XI траплялисяконфлікти й непорозуміння. Так, у 1456 р. неслухняний дофін Людовік переховувався в бургундського герцога Філіппа Доброго (батька Карла Сміливого), головного ворога короля Франції. Той іциро тішився, що для розради дофін вибрав саме його. Про це Карл VII якось сказав: “Мій бургундський кузен пригрів лисицю, яка з’їсть його ж курей”. Ця фраза, кинута спересердя французьким королем, виявилася на диво
Найсильнішим і найнебезпечнішим супротивником Людовіка XI на шляху до об’єднання Франції був його васал герцог Бургундський Карл Сміливий. До володінь останнього належало не тільки герцогство Бургундія, але й Нідерланди та землі вздовж Рейну. За своєю військовою силою та політичним впливом Карл Сміливий нічим не поступався маєтностям короля, а багатством його навіть перевищував. Герцог міг дозволити собі утримувати такий величний двір, який своєю розкішшю не поступався найвишуканішим королівським дворам Європи. Тому цілком закономірно, що він прагнув створити незалежну Бургундську державу. Про свої наміри герцог висловився досить відверто: “Я так люблю Францію, що волів би бачити в ній шістьох правителів замість одного”. Тож зрозуміло, що боротьба Людовіка XI з Карлом Сміливим була неминучою.
Карл Сміливий із васалами і придворними. Мініатюра. XV ст.
Слід визнати, що Карл Сміливий був гідним супротивником і спочатку успіх був на його боці. Для посилення власної могутності пихатий герцог звернувся до німецького імператора та запропонував його синові руку єдиної доньки іі спадкоємиці Марії. Одружитися з нею прагнуло чимало чоловіків, зокрема й брат французького короля. Такі наміри не на жарт розгнівали Людовіка XI і він уміло підбурив проти Карла Сміливого його ворогів. Заохочені грошовою підтримкою Людовіка XI, лотарингці та швейцарці оголосили війну герцогові Карлу. В одній із битв 1477 р. бургундська армія була розбита, а Карл Сміливий загинув. Відразу після цього Людовік XI приєднав до своїх володінь графство Пікардію та герцогство Бургундію, а згодом – графство Прованс. За правління Людовікового сина короля Карла VIII (1483-1498) до Франції відійшло й герцогство Бретань.
Отже, наприкінці XV ст. об’єднання Франції було практично завершено й вона стала однією з найбільших держав Західної Європи.
