Здійснення аграрної реформи
Тема 6. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
§ 30. ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1990-х років – НА ПОЧАТКУ НОВОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ
3. Здійснення аграрної реформи.
Нагальна потреба здійснення глибокої аграрної реформи усвідомлювалась уже в останні роки існування Радянського Союзу.
Тому вже в грудні 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон України “Про селянське (фермерське) господарство”. Закон проголошував, що кожний, хто бажав займатися сільським господарством самостійно, міг створити фермерське господарство. Був створений спеціальний
Існували й інші перешкоди. Багато селян призвичаїлися виконувати
У 1992 р. депутати-аграрії, схильні до ідеологічних комуністичних догм, зініціювали прийняття Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, згідно з яким у 1992-1993 pp. колгоспи були трансформовані в кооперативні сільськогосподарські об’єднання. Усього було утворено понад 7 тис. колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) з правом власності працівників на частку майна, понад 1,3 тис. селянських спілок і кооперативів, майже 180 акціонерних товариств. Проте вони не спричинили докорінних змін у відносинах на селі, оскільки нові виробничі відносини не стосувалися землі – головного засобу виробництва в сільському господарстві.
У листопаді 1994 р. Л. Кучма видав Указ “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва “. Відповідно до нього, у наступні роки документи на право земельної власності отримали майже всі колективні господарства, 10 млн громадян приватизували присадибні ділянки та майже 6.1 млн громадян одержали земельні паї.
Однак ситуація на селі не змінилася на краще. Виробники сільськогосподарської продукції потерпали від нестачі коштів. Вони не мали можливості купувати техніку, добрива для продуктивного господарювання.
До 1994 р. головною причиною дефіциту коштів був ціновий диктат держави на зерно, м’ясо, молоко, овочі тощо. Заздалегідь установлені закупівельні ціни в умовах інфляції призводили до того, що сільськогосподарські виробники працювали собі на збитки. Працівники КСП по 5-6 місяців чекали оплати за виконану роботу. Коли ж отримували, то значна частина їх уже була “з’їдена” інфляцією.
Постійно виникали проблеми щодо забезпечення КСП паливно-мастильними матеріалами, отрутохімікатами проти шкідників, запчастинами для техніки тощо.
Починаючи з 1995 р. держава перейшла на розрахунки за сільськогосподарську продукцію за ринковими цінами. Однак і це не змінило ситуацію. Не маючи коштів на тривале зберігання продукції, селяни змушені були продавати урожай за зниженими цінами, а купувати все необхідне для посіву за високими цінами. Негативно впливали непаритетні ціни на сільськогосподарську та промислову продукцію. Так, на середину 1990-х років за складний агрегат (комбайн, трактор, автомобіль) потрібно було продати продукції в 60 разів більше, аніж у 1990 р.
Перешкодою реформуванню стали також надзвичайно несприятливі умови кредитування, майже повна зношеність основних виробничих фондів, нерозвинутість ринкових відносин у сільській місцевості. Для багатьох підприємств справжнім лихом була безгосподарність керівників. Через це КСП нерідко виявлялися неспроможними зібрати навіть вирощене.
Жнива на Запоріжжі
У 1997 р. в Україні залишилося на полях 7 млн т цукрових буряків, у 1998 р. – 43 % врожаю кукурудзи. Зривалися й посівні кампанії. У 1998 р. невчасно посіяли 49 % озимих культур, у 2003 р. не зуміли вчасно пересіяти озимі культури, які через холодну та малосніжну зиму вимерзли на 60-70 % посівних площ.
Незважаючи на всі спроби реформування, сільськогосподарське виробництво продовжувало занепадати. У 1999 р. були збитковими 85 % КСП (у 1994 р. – 24 %). За 10 років продуктивність праці знизилася більше аніж удвічі. Різко скоротилося виробництво тваринницької продукції на одну особу населення – м’яса у 2,8, молока в 1,7, яєць у 1,6 раза.
У цих складних для сільського господарства умовах продемонстрував свою вищу ефективність приватний сектор сільського господарства. Протягом 1994-1999 pp. його виробництво зросло на 10 %. Маючи лише 16 % земельних угідь, приватні господарі виробляли 60 % усієї сільгосппродукції.
У грудні 1999 р. Президент України видав Указ “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”. 11,4 тис. колективних сільськогосподарських підприємств було переформовано на 14,7 тис. господарств ринкового типу, які господарюють на землі, орендованій у селян. Зміна виробничих відносин зумовила у 2000 р. вперше за роки незалежності зростання сільськогосподарського виробництва на 7,6 % (при запланованих 1,6 %).
Період 2000-2008 pp. характеризувався постійним зростанням обсягів виробництва валової продукції сільського господарства. У 2008 р. воно становило 17,5 %. За сприятливих погодних умов того року в Україні було вирощено найбільший за всі часи урожай зернових. Намітилася чітка тенденція до зростання продуктивності праці. Однак аграрна реформа не привела до створення високоефективного сільськогосподарського виробництва, оснащеного високопродуктивною технікою та новітніми агротехнологіями. Показники продуктивності праці в Україні у 8-16 разів відстають від аналогічних показників у розвинених країнах,
З виступу Президента України Л. Кучми на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю
14 грудня 1999 р.
…Економіка залишається найвразливішою ланкою перед злочинним і корупційним натиском через недовершеність розпочатих тут перетворень, слабкість, а нерідко й відсутність реальних важелів державного управління. Криміналізовані й “тінізовані” буквально всі сфери.
До поліпшення ще далеко. Більше того, доводиться говорити про фактичну втрату керованості багатьма процесами.
Саме так я розцінюю провал декриміналізації енергетики. …І ніколи ще загроза енергетичній безпеці країни не досягала такої гостроти. …Тільки з початку цього року на підприємствах системи Міненерго викрито майже тисячу злочинів. Основні з ннх – посадові зловживання, тобто корупція. У тому числі серед найбільш високопоставлених осіб. Утрати обчислюються вже 2 млрд грн…
Не державою і не в державних інтересах розробляється більшість сценаріїв у сфері приватизації…
Через різні темні комбінації та махінації, зокрема з акціями, потрапили під повний контроль офшорних компаній майже 150 суден Чорноморського пароплавства. їх орієнтовна ринкова вартість – майже 560 млн дол….
Один лише штрих до загальної картини: контрабанда нині господарює як мінімум на третині нашого тютюнового ринку, що означає: до бюджету не надійде десь 350 млн грн. Сума, рівнозначна 27 % заборгованості з виплати пенсій…
Серйозні фінансові структури, яких ми хотіли б залучити до вкладення капіталу в українську економіку, такого ринку бояться і на нього не прийдуть…
