Зміна живого надгрунтового покриву під впливом рекреації

Лісівництво

РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН

Лекція 2. НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ РЕКРЕАЦІЇ НА ЛІСОВІ НАСАДЖЕННЯ

2.3 Зміна живого надгрунтового покриву під впливом рекреації

Найбільш вразливим до рекреації після тваринного світу вважа­ється живий надгрунтовий покрив. При незначному рекреаційному навантаженні зберігаються навіть такі чутливі до нього види, як кон­валія, герань лісова, чина весняна та ін. Зникнення надто вразливих рослин не знижує якості відпочинку, тому допустима рекреаційна ємність визначається за

схоронністю надгрунтового покриву в цілому. Встановлено, що в процесі рекреації у першу чергу пошкоджуються декоративні види та види з красивими квітками.

Стійкість рослин з живого покриву визначається станом стебел – чи вони еластичні, чи ламкі; глибиною кореневої системи та положенням вузла кущіння у злаків і здатністю витримувати ущільнення грунту; швидкістю регенерації; висотою рослин і ін. Серед надгрунтового покриву найменш стійкими є лишайники, потім – мохи. У хвойних насадженнях після зникнення квасениці, веснівки, герані лісової та ін. можуть посилено розвиватися рослини узлісся: буквиця лікарська,

вероніка дібровна, фіалки, суниці, лугові види тощо. При сильному рекреаційному навантаженні у ліс проникають придорожні види: подорожник великий, конюшина біла, кульбаба, які утворюють куртинно-галявинний комплекс. У березняках розповсюджуються світлолюбні трав’яні рослини.

У дібровах з посиленням рекреаційного навантаження зменшується кількість медунки лікарської, зеленчука жовтого, а зростає кількість яглиці та осоки волосистої і гравілату. Зникають повністю такі види, як копитняк європейський, а з’являються лугові рослини: грястиця збірна, конюшина червона та ін. В найбільш порушених рекреацією місцях надгрунтовий покрив за різноманітністю видів досягає мінімуму. Яглиці стає менше, а переважають нещільно кущові злаки: грястиця збірна, перлівка і ін. Травостій стає низькорослим, збільшується доля тонконогу однорічного, конюшини повзучої, кульбаби осінньої.

А. С. Тихонов (1983) наводить ряд стійкості трав’яних рослин до витоптування у порядку їх зниження. Найбільш нестійкі – переліска благородна, чина весняна, конвалія, а найбільш стійкі – рослини відкритих місць – тонконіг однорічний, кульбаба осіння, суріпка, щавлик та ін.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Зміна живого надгрунтового покриву під впливом рекреації - Довідник з природознавства