Золото – один з найцінніших благородних металів, який в умовах товарного виробництва виконує функцію загального еквівалента. За своїм хімічним складом і фізичними властивостями – однорідний, ділимий, портативний, на повітрі не змінюється навіть при нагріванні, У природі зустрічається головним чином у вигляді самородків. Вміст З. у монетах, ювелірних виробах і різних сплавах визначається пробою. Будучи еквівалентом міри вартості товарів, 3. набуває особливої споживної вартості, стає своєрідними грішми. З. стало виконувати функції грошей
приблизно за 1500 років до нашої ери. Найпоширенішими вони були в Китаї, Індії, Єгипті. Чеканка перших золотих монет була здійснена у VII ст. до н. е. в Лідії (Мала Азія). Незважаючи на це, З. не стало основним монетним капіталом. У цій ролі виступають і виступали срібло, мідь, інші метали та сплави. Розвиток товарного виробництва, розширення світової торгівлі підвищили попит на З. Вживаються заходи для збільшення видобутку З., забезпечується доставка його в Європу з Америки, Австралії, Африки, що створило передумови для переходу більшості країн наприкінці XIX ст. до золотого монометалізму. Це, у свою черг/, зумовило розширення
сфери обігу 3. на міжнародному ринку, зробило його золотими грошима. Після першої світової війни у функціях обігу і платежу знову панівними стають паперові гроші Проте 3. з часом перестало бути мірою вартості товарів, але залишилось засобом утворення скарбів. Воно продовжує виступати в ролі світових грошей, є надійною базою грошової системи. За його допомогою здійснюються остаточні розрахунки між державами в економічному співробітництві, запаси 3. гарантують стійкість національних валют. Як золотий запас 3. зберігається у центральних, національних банках, реалізується на спеціальних ринках.
