Зовнішні економічні зв’язки України

РОЗДІЛ III. ГОСПОДАРСТВО

Тема 15. Зовнішні економічні зв’язки України

1. Поняття про світове господарство та міжнародний поділ праці

Сукупність національних економік країн світу у їх взаємозв’язку становить світове господарство.

Основою виникнення й розвитку світового господарства є поглиблення міжнародного територіального поділу праці. Цей процес полягає у спеціалізації національних економік на виробництві певних товарів та послуг і, як наслідок, у безперервному зростанні обсягів обміну ними.

Міжнародний поділ праці (МПП) – вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.

Чинники міжнародного поділу праці:

1. Природні: відмінності в географічному положенні; кліматичних умовах; наявності природних ресурсів; якісних і кількісних характеристиках трудових ресурсів тощо.

2. Рівень розвитку продуктивних сил різних країн.

3. Здатність країни протистояти міжнародній конкуренції на власному та світовому ринку.

Тривалий час міжнародний поділ праці виражався у поширенні міжнародної торгівлі. На певній стадії розвитку його проявом стають міжнародні потоки капіталу (мал. 80) й робочої сили, а також виробниче кооперування між підприємствами різних країн, яке особливо активізувалося з другої половини XX ст. під впливом науково-технічного прогресу.

Виробниче кооперування здійснюється не лише у формі обміну деталями, вузлами і технологією між фірмами, але й у створенні спільних підприємств. Усе це є стимулом для розвитку міжнародної економічної інтеграції, в процесі якої взаємодії національних економік настільки посилюються й ускладнюються, що вони стають невід’ємним органічним доповненням, додатком одна до одної. На сучасному етапі розвитку суспільства форми міжнародного поділу праці стають більш складними та розгалуженими (табл. 13).

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 80. Філія “Укрсиббанку” у Сєвєродонецьку

Таблиця 13

Форми міжнародного поділу праці (за Н. С. Горбач)

Форми МПП

Міжнародні спеціалізації

Напрямки

Виробнича

А) міжгалузева;

Б) внутрішньогалузева;

В) спеціалізація окремих підприємств

Територіальна

Спеціалізація країн, груп країн, регіонів на виробництві окремих товарів та їх складових для світового ринку

Види

Предметна (виробництво продуктів)

Подетальна (виробництво частин компонентів продуктів)

Технологічна чи стадійна (здійснення окремих виробничих процесів)

Процес стійких виробничих зв’язків між самостійними підприємствами незалежно від того, відбувається він всередині країни чи на міжнародному рівні (вертикальна модель МПП)

Міжнародне виробни кооперування

Сфери

1) виробничо-технологічне співробітництво;

2) торговельно-економічні процеси, пов’язані з реалізацією кооперованої продукції;

3) післяпродажне обслуговування техніки

Методи

1) здійснення спільних програм, а саме: підрядне виробниче кооперування та спільне виробництво;

2) договірна спеціалізація (розмежування виробничих програм між учасниками виробничого кооперування);

3) спільні підприємства (поєднання капіталів декількох учасників для реалізації окремих взаємопогоджуваних цілей)

2. Форми міжнародного співробітництва

Система господарських зв’язків національних економік являє собою міжнародні економічні відносини.

Міжнародні економічні відносини – багаторівневий комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями, окремими підприємствами в системі світового господарства. Це торговельні, виробничі, валютно-фінансові, кредитні, науково-технічні та культурні зв’язки. Зміцнення економічних зв’язків між країнами, посилення їх розмаїття, поширення їх на нові сфери діяльності й регіони земної кулі сприяє інтернаціоналізації світового господарства.

Інтернаціоналізація як процес має такі основні прояви:

– інтернаціоналізація виробництва;

– інтернаціоналізація капіталу (або фінансів);

– утворення транснаціональних корпорацій.

Інтернаціоналізація виробництва полягає у встановленні стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. Ці зв’язки грунтуються на поглибленні спеціалізації й кооперування. Сьогодні практично кожній країні немає сенсу виробляти абсолютно всі товари та послуги, що споживаються нею; вона спеціалізується на таких, які виробляються з витратами, нижчими за середньосвітові, а решту одержує на світових ринках. Це зекономлює кошти, робочу силу, час і ресурси. Є багато галузей народного господарства, де ефективним є тільки масове виробництво товару; велика його кількість не може бути поглинута внутрішнім ринком, і тому виробництво заздалегідь орієнтується значною мірою на ринки інших країн. Це ще більше підсилює спеціалізацію, яка, у свою чергу, стимулює виробниче кооперування.

Міжнародні кооперативні зв’язки охопили велику кількість підприємств. Особливого розмаху вони досягли в машинобудуванні. Так, у виробництві автомобілів німецької чи французької великої фірми беруть участь машинобудівні підприємства майже всіх країн ЄС, а також американські та японські фірми. Міжнародне виробниче кооперування розповсюджене також в електронному машинобудуванні, виробництві аерокосмічної техніки.

Інтернаціоналізація виробництва призводить до взаємозалежності національних економік як на рівні окремих підприємств, так і на галузевих рівнях. Залежність буває прямою, коли підприємства двох або декількох країн вступають у безпосередні виробничі контакти, та опосередкованою. Прикладом останнього типу залежності може стати випадок, коли металургійний завод однієї країни за кооперацією з машинобудівним підприємством іншої країни постачає йому певні профілі прокату; машинобудівне підприємство, у свою чергу, окремі деталі, вузли постачає для складання агрегату на завод третьої країни. “Ланцюг” кооперування може бути досить довгим. Таким чином, в опосередковані виробничі зв’язки залучається численна кількість підприємств світу.

Інтернаціоналізація капіталу має прояв у посиленні міжнародного руху капіталу, в поширенні капіталу за національні межі країни, у зміцненні контактів між великими банками різних країн, у контролі за рухом капіталу з боку транснаціональних банків, у формуванні великих ринків і центрів операцій з валютою. Інтернаціоналізація виробництва й капіталу створює умови транснаціоналізації міжнародних економічних відносин.

– Запорізькій автомобільний завод (ЗАЗ) підтримує виробничі зв’язки з General Motors, Daimer Chrysler, Opel, “АвтоВАЗ”. Яку форму міжнародних економічних відносин це ілюструє?

– Назвіть іноземні банки, які працюють в Україні.

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 81. Міжнародні зв’язки УкрАВТО

Поєднання виробництва й капіталу у великих масштабах веде до виникнення потужних корпорацій, головна компанія яких належить капіталу однієї держави, а філії розміщенні в багатьох країнах світу. Такі корпорації одержали назву транснаціональних (ТНК).

Саме ТНК – основний структурний елемент економіки більшості країн. За даними ООН, зараз у світі існує понад 65 тис. ТНК, що контролюють 850 тис. компаній філій по всьому світу, у яких задіяно більш ніж 74 млн чоловік.

В Україні діють компанії, які представляють всесвітньо відомі ТНК, – “Arcelor Mittal”, “Coca – Cola”, “McDonald’s”, “Procter&p;Gamble” та ін.

Україні потрібно створювати власні українські транснаціональні структури. Для того, щоб отримати статус транснаціональної, компанія мусить мати представників якнайменше у шести країнах. Близькі до цього статусу такі українські компанії, як “Інтертайп” та “Індустріальний союз Донбасу”.

Світовий досвід свідчить, що національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК лише тоді, якщо він входить до складу фінансово-промислових угруповань.

– Назвіть фірми, які виготовляють мобільні телефони. До яких ТНК вони належать? Яку продукцію, крім мобільних телефонів, вони постачають на світовий та український ринок?

Географічна задача 37

Заповніть таблицю прикладами із сьогодення, які ілюструють форми міжнародних економічних відносин.

Торговельні

Виробничі

Валютно-фінансові

Кредитні

Науково-технічні

Культурні

Валютний транш МВФ на подолання фінансової кризи в Україні

Концерт Пола Маккартні в Києві

Однією з головних форм міжнародного співробітництва є міжнародна торгівля.

Загальний обсяг обігу зовнішньої торгівлі товарами визначається сумою експорту (вивезення) та імпорту (ввезення) товарів. Співвідношення між експортом та імпортом називається торговельним балансом. Торговельний баланс – річний показник зовнішніх операцій країни. Різниця між експортом та імпортом складає сальдо балансу. Якщо торговельний баланс має додатне сальдо, це означає, що в грошовому еквіваленті товарів за кордон (експорт) було відправлено більше, ніж отримано з інших країн (імпорт). Якщо сальдо від’ємне, тоді імпорт товарів переважав над експортом.

Географічна задача 38

Проаналізуйте дані діаграм обсягів зовнішньої торгівлі товарами та послугами (2007 – 2008 рр). Обчисліть сальдо торговельного балансу України для товарів та послуг у 2008 році. Зробіть висновок – воно додатне чи від’ємне?

Зовнішні економічні звязки України

До чинників, що впливають на динаміку, спрямованість та структуру зовнішньоторговельних операцій, відносять:

– розвиток прямих кооперативних зв’язків між філіями, дочірніми компаніями транснаціональних корпорацій;

– зростання частки машин та устаткування в загальному обсязі товарообігу при скороченні частки сировини та напівфабрикатів;

– появу інтенсивно зростаючого сектора послуг та інформаційно-технологічного обміну;

– лібералізацію міжнародної торгівлі в процесі переходу більшості національних економік до відкритості;

– активізацію діяльності ТНК.

Міжнародна торгівля має велике значення для налагодження зв’язків між країнами. Вона є основним каналом, через посередництво якого формуються конкурентоспроможність виробництва, стандарти якості, ефективність національної економіки. Міжнародна торгівля робить більш інтенсивним виробничий процес у національних господарствах з окремих напрямків, а також сприяє більш раціональному використанню економічних ресурсів на всіх рівнях господарювання. До того ж для більшості країн світу надходження від експорту – суттєве джерело накопичення капіталу для промислового розвитку.

Економіку кожної країни умовно можна віднести до відкритої або закритої. Відкрита економіка – національна економіка, що вільно взаємодіє з економіками інших країн на грунті міжнародного поділу праці. Закритою економікою називають економіку країни, яка свідомо обмежує зв’язки з іншими країнами у будь-яких галузях життя. Економіка України класифікується як мала відкрита: вона не настільки велика та розвинена, щоб впливати на світову економіку, і не настільки ізольована, щоб не відчувати на собі вплив подій за кордоном. Характерні риси малої відкритої економіки; її частка у світовій торгівлі незначна (вона не має відчутного впливу на світову економіку); контроль урядом руху капіталів; відносна відокремленість національної грошової одиниці від валютного ринку.

3. Географія зовнішньої торгівлі України

За 2008 р. обсяги експорту товарів та послуг української економіки порівняно з 2007 р. збільшились на 34,9 %, імпорту – на 40,5 % і складали відповідно 78 696,7 млн дол. та 92 181,2 млн дол. Така тенденція – перевищення імпорту над експортом – зберігається упродовж останніх років, що призводить до від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу в цілому.

Географічна задача 39

Проаналізуйте дані структури експорту та імпорту товарів. Які групи товарів переважають в експорті України? В імпорті? Поясніть, чому саме ці товари країна вивозить (ввозить).

– Назвіть приклади підприємств вашої місцевості, які постачають свою продукцію за кордон. До яких галузей промисловості вони відносяться? Як наявність експортно-орієнтованих підприємств впливає на економіку вашого регіону в цілому?

Зовнішні економічні звязки України

Щороку кількість партнерів, з якими Україна здійснює зовнішньоторговельні операції, збільшується. Так, 2008 року Україна мала 217 країн-партнерів (2007 року – 207 країн світу). Найбільшими торговельними партнерами України є Російська Федерація (23,5 % від загального обсягу експорту), Туреччина (6,9 %), Італія (4,3 %), Польща (3,5 %), Білорусь (3,1 %), США (2,9 %) та Німеччина (2,7 %).

Україна купує багато товарів інших країн. Найбільші імпортні надходження традиційно здійснювались із Російської Федерації (22,7 %), Німеччини (8,4 %), Туркменістану (6,6 %), Китаю (6,5 %), Польщі (5,0 %), Казахстану (3,6 %) та Білорусі (3,3 %).

Крім торгівлі на міжнародному ринку промисловими товарами, Україна посідає вагоме місце у торгівлі послугами. 2008 року експорт послуг склав 11 694,2 млн дол. США, імпорт – 6 646,8 млн дол. США. Порівняно з 2007 роком експорт збільшився на 29,4 %, імпорт – на 33,5 %. Додатне сальдо зовнішньої торгівлі послугами склало 5 047,4 млн дол. (2007 р. – 4 058,3 млн дол.).

Зовнішньоторговельні операції послугами проводились із партнерами 221 країни світу.

Основними партнерами в експорті послуг були Російська Федерація (32,9 % від загального обсягу експорту), Сполучене Королівство Великої Британії (5,9 %), Кіпр (5,4 %), Швейцарія (5,3 %), Німеччина та США (по 4,7 %).

Найбільші обсяги імпорту послуг здійснювались із Російської Федерації (13,3 %), Сполученого Королівства Великої Британії (12,9 %), Кіпру (9,9 %), Німеччини (7,6 %) та США (6,3 %).

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту становили транспортні (65,2 %), різні ділові, професійні та технічні (13,1 %) послуги; імпорту – транспортні (24,8 %), фінансові (22 %), різні ділові, професійні та технічні (16,7 %), а також державні послуги, які не належать до інших категорій (10,3 %).

Географічна задача 40

За матеріалами тексту “Географія зовнішньої торгівлі України” складіть картосхему “Країни – основні торговельні партнери нашої держави”. Як основу використайте одну з контурних карт світу (або Євразії). Виберіть систему позначок, наприклад, величина значка (квадрат, трикутник, коло тощо) показує частку країни в експорті та імпорті. Один вид позначки – торгівля товарами, інший – торгівля послугами. Позначки експорту та імпорту виконайте різного кольору. Зробіть висновок про значення міжнародних економічних зв’язків для України.

Зробіть висновки щодо переваги одних країн над іншими у структурі експорту та імпорту.

4. Участь України в організаціях та блоках

Для сучасного співробітництва країни створюють політичні або економічні організації та блоки, які допомагають вирішувати різні проблеми: митні, торговельні, науково-технічні тощо.

Україна проводить багатовекторну зовнішньоекономічну та політичну діяльність, в якій склалося декілька перспективних напрямків співробітництва: східний – країни СНД, західний – країни Центральної та Західної Європи, південний – країни Причорноморського регіону.

Із часу заснування Україна входить до Організації Об’єднаних Націй, є членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світової організації торгівлі (СОТ).

16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової Організації Торгівлі. Світова організація торгівлі (заснована 1995 р.) – єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами. Її головна функція – забезпечувати, наскільки це можливо, легкі, передбачувані й вільні процеси торговельних обмінів. На 23 липня 2008 року СОТ налічувала 153 країни, які здійснюють понад 97 % світового торговельного обігу. Ще близько 30 країн ведуть переговори щодо вступу до організації.

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 83. Емблема СОТ

Після розпаду СРСР колишні радянські республіки (крім Естонії, Латвії, Литви) сформували 1991 року Співдружність Незалежних Держав (СНД). Метою СНД було налагодження економічних зв’язків між незалежними державами на рівноправній основі, для чого держави підписали Договір про економічний союз країн СНД. Україна ввійшла до цього союзу на правах так званого асоційованого члена, тобто зі згодою брати участь лише в тих проектах, які не обмежують її прав.

Надзвичайно важливе значення для зовнішньоекономічного й політичного співробітництва для України мають країни Західної Європи. 27 країн цього регіону об’єднані в міждержавне угруповання – Європейський Союз (ЄС). ЄС – найбільш розвинене інтеграційне об’єднання світу, яке має значний політичний вплив, потужний науковий та економічний потенціал, єдину стабільну грошову одиницю. Україна зацікавлена у зміцненні зв’язків з ЄС і співпрацює з ним на основі спеціальної угоди про партнерство.

Україна є членом Ради євроатлантичного партнерства, до якої входять майже всі країни Європи, СНД, США і Канада. Країни співпрацюють з широкого кола політичних питань та проблем безпеки. Загальновідомою є програма “Партнерство заради миру”.

Упродовж останнього десятиріччя Україна дотримувалася нейтральної політики стосовно військово-політичних блоків, які оточують нашу країну: на заході – НАТО, на сході та півночі – організація колективної безпеки країн СНД. Нині Україна активно співпрацює з НАТО (Організація Північноатлантичного договору) і заявила про намір в перспективі увійти до його складу. Деякі наші західні сусіди вже є членами НАТО (Польща, Угорщина).

Україна входить до блоку ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова), який був утворений 2007 року. Метою створення цієї організації є співробітництво між країнами в економічній та політичній сферах. ГУАМ впроваджує спільні дії щодо створення Євразійського транспортного коридору, у тому числі для перекачування нафти з Прикаспійского регіону до країн Європи.

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 84. Прапор СНД

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 85. Прапор Євросоюзу

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 86. Прапор НАТО

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 87. Емблема ГУАМ

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 88. Емблема ЧРЕС

Україна є членом ЧРЕС (Чорноморський район економічного співробітництва), до якого, крім неї, входять Азербайджан, Албанія, Вірменія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія й Туреччина. Організація заснована 1992 року. Головною метою створення є вирішення спільних завдань, пов’язаних із Чорноморським узбережжям, координація соціально-економічного, екологічного, культурно-освітнього розвитку в Чорноморському регіоні. Практичними кроками на шляху втілення цієї мети члени організації вважають участь у розробці, узгодженні, організації та виконанні спільних інвестиційних проектів у галузі економіки, екології, туризму та культури; розвиток вільного підприємництва, розширення торгівлі; вирішення колективними зусиллями екологічних проблем Азово-Чорноморського басейну, створення засад для раціонального використання його природно-ресурсного потенціалу; посилення зв’язків між господарськими суб’єктами та державними адміністративними органами країн Чорноморського басейну.

Крім того, Україна бере участь у прикордонному співробітництві – у формуванні так званих єврорегіонів, тобто відносно невеликих територій, на яких активно взаємодіють декілька районів двох-трьох суміжних держав. Прикладами таких єврорегіонів є “Буг” (Волинська область і прикордонні регіони Польщі) та “Нижній Дунай” (Одеська область та суміжні території Молдови й Румунії).

Крім регіонального співробітництва, для України важливе членство у світових організаціях, що дає можливість бути рівноправним партнером на світових ринках товарів і послуг та політично впливовою країною.

Україна має без’ядерний статус. У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року було закладено три неядерні принципи: не приймати, не виробляти, не набувати ядерної зброї. Україна усвідомила необхідність суворого дотримання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року та прагне зробити внесок у зміцнення міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Тому з території України були повністю вивезені боєприпаси. Гарантами безпеки України виступили Росія, Велика Британія та США.

5. Інтеграція України у світове господарство

Перехід до ринкової економіки у незалежній Україні потребує її входження у світове господарство на засадах ринкових відносин, рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві.

– Як розуміти термін “багатовекторність” у зовнішніх відносинах? Які організації і блоки належать до східного, західного та південного “векторів”?

Інтеграція України у світове господарство й розвиток її міжнародних відносин пояснюються передусім потребою використання у національній економіці міжнародного поділу праці (МПП). Це дозволить прискорити реформування господарства ринкової економіки країни з метою її розвитку й зростання багатства суспільства. МПП сприяє формуванню ефективної структури економіки країни – підприємства та галузі, які не витримають конкуренції, стануть банкрутами, а ті, хто не поступився кращим світовим зразкам, будуть розвиватися високими темпами та стануть прибутковими. Зовнішньоекономічні зв’язки в процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс екологічних проблем, що можна розв’язати тільки спільними зусиллями. Нарешті, розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України.

Для ефективної інтеграції України у світове господарство необхідно виробити механізми зовнішньоекономічних зв’язків, по-перше, на загальнодержавному рівні; по-друге, на рівні підприємств; по-третє, на глобальному та регіональному рівнях через участь у спеціалізованих (СОТ) і багатоцільових економічних міжнародних організаціях (ООН) та регіональних економічних об’єднаннях (наприклад, СНД, ЧРЕС, ГУАМ).

Україна має природні, історичні, техніко-економічні, соціально-економічні та організаційно-економічні умови для участі в МПП, тобто у неї є всі можливості для того, щоб стати рівноправним членом європейської та світової спільноти. Видобуток залізної руди, вугілля, виробництво сталі, чавуну, мінеральних добрив, цементу, електроенергії, цукру, тракторів і металоріжучих верстатів становлять значний економічний потенціал нашої країни. За кількісними характеристиками й потужностями продуктивних сил Україна може бути гідним партнером у світових економічних відносинах. Наявний науково-технічний потенціал дасть змогу Україні за сприятливих умов утримати передові позиції у світовій науці з ряду науково-технічних напрямів і, найголовніше, здійснювати незалежну економічну політику. Організаційно-економічні чинники за своїм змістом відображають ступінь розвитку процесів концентрації, спеціалізації, кооперування й комбінування виробництва (за участі української сторони) на рівні міжнародних економічних зв’язків.

Відомо, що енергетичне самозабезпечення є однією з головних умов незалежності. Досягти його Україна може, якщо візьме курс на модернізацію наявних і спорудження нових екологічно безпечних вугільних та газотурбінних електростанцій, на розвиток власного енергетичного машино – та котлобудування, скориставшись вітчизняними науковими та виробничими здобутками й досягненнями високорозвинених країн. Без розвитку відповідних форм зовнішньоекономічних відносин зробити це практично неможливо.

Але існують причини ускладнення інтеграції економіки України у світове господарство. Одна з головних – відсутність чітких напрямків та механізму структурної перебудови економіки, які враховували б особливості світового господарства та реальні можливості входження в нього України. Не допомагає інтеграції і суперечлива реакція українського суспільства на співробітництво з міжнародними фінансовими інститутами (МВФ, Світовим банком). Головний із зовнішніх факторів – це посилення міжнародної конкуренції на основних товарних ринках. У наш час для споживачів найголовніше не ціна, а гарантії якості продукції та наявність технологічних інновацій. Особлива увага на світових ринках приділяється захисту прав інтелектуальної власності, через що українським виробникам складно стати учасником міжнародних проектів високотехнологічного співробітництва. Крім того, на міжнародних кредитно-інвестиційних ринках існує висока взаємна конкуренція інтересів України та інших країн. Кожна країна намагається залучити якомога більше інвестицій, тому що “гроші – це кров економіки”.

Характерними ознаками сучасного ефективного виробництва є його вибірковість та пріоритетність. Тому головними орієнтирами українських виробників повинні бути технологічні фактори, світові норми та місткість ринку. Взагалі місце України у світовій інтеграції ще чітко не окреслено. Крім вже існуючих елементів інтеграції (металургійна, хімічна промисловість), перспективними напрямками можуть бути:

1) енергетика – Україна володіє надлишковими генеруючими потужностями і розвиненою інфраструктурою їхньої доставки через західні кордони держави;

2) транзитний потенціал – через Україну проходить транзит більш ніж 90 % російського газу, а також значна частина газу;

3) аграрний сектор – Україна з її унікальними чорноземами є привабливою для аграрних корпорацій та перспективною для збільшення частки с/г продукції в експорті;

4) певні виробництва у сфері легкої та харчової промисловості й інших споживчих галузей, що за співвідношенням ціни та собівартості є конкурентоспроможними на світовому ринку.

Вступ України до СОТ має неоднозначний вплив на різні галузі промисловості, сферу послуг та сільське господарство. Це пов’язано з тим, що деякі галузі характеризуються високим ступенем експортоорієнтованості, у той час як інші, навпаки, задовольняють потреби майже виключно внутрішнього ринку; деякі галузі потребують дуже вагомих фінансових вкладів з досить значним терміном окупності (наприклад, машинобудування), інші можуть забезпечити стабільні прибутки вже через невеликий проміжок часу (легка та харчова промисловості).

– Як ви вважаєте, що необхідно зробити українським виробникам для підвищення конкурентоспроможності своє продукції на світовому ринку?

Вступ до СОТ та відкритість економіки надає додаткового поштовху для структурного реформування економіки в цілому та окремих галузей. Структурні перетворення, незважаючи на неминучі втрати (закриття неефективних, неконкурентоспроможних підприємств, витрати на переорієнтацію виробництва, тимчасове безробіття тощо), у перспективі ведуть до економічного зростання та покращання національного добробуту.

6. Глобалізація. Вплив процесів глобалізації на господарство України

Глобалізація – це об’єктивний історичний процес, пов’язаний з переходом суспільства від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку. Він означає якісно новий стан взаємозв’язків в економіці, політиці, екології між державами. Основою глобалізації є підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації у світовому масштабі, тобто в зростаючій взаємозалежності країн світу.

Під глобалізацією (від англ. “global” – всесвітній) розуміють розширення та ускладнення взаємозв’язків системами) та людьми до планетарних масштабів.

За роки незалежності Україна стала менш орієнтованою на внутрішній ринок та більш залежною від коливань попиту та пропозицій зовнішнього ринку. Так, спад виробництва на світових ринках у другій половині 2008 року болісно вдарив по українському виробництву чорних металів (основній галузі експорту), що призвело до скорочення виробництва, зменшення наповнення державного бюджету та звільнення рацівників. Але в той же час гарний врожай зернових 2008 року дозволив імпортувати набагато більші, ніж у попередні роки, обсяги зерна, що певною мірою компенсувало втрати для державного бюджету. Таким чином, відсутність попиту на метал було компенсовано зростанням попиту на зернові (за умови збільшення внутрішнього виробництва).

З іншого боку, світ став для України більш відкритим – громадяни мають можливість мандрувати країнами світу, купувати товари з усіх куточків планети, вільно спілкуватись із громадянами інших держав. Отже, глобалізація має позитивні та негативні риси і по-різному впливає на економічний розвиток країни (табл. 14).

Скористатися перевагами глобалізації якомога повніше можуть країни, які мають високий рівень розвитку. Чим вищий рівень розвитку країни, тим більші можливості відкриті перед цією державою; чим нижчий – тим більше ризику та загрози приносить глобалізація.

Суперечливий вплив глобалізації на світогосподарський розвиток

Сфери

Життя

Можливості

Загрози та ризики

Економіка

– Розширення передових технологій;

– удосконалення розподілу ресурсів, підвищення ефективності їх використання на основі глобальної конкуренції;

– економічне зростання на основі високого економічного, наукового, культурного розвитку народів

– Консервація технології і соціальна відсталість країн через їхню неконкурентоспроможність;

– глобальна нерівність економічного і соціального розвитку, посилення диспропорцій світової економіки;

– поглиблення розриву між товарними і фінансовими ринками

Суспільство

– Підвищення якості життя, поліпшення добробуту, розширення можливостей вибору та доступу до нових знань та ідей;

– загальне поширення ідей гуманізму, демократії, захисту громадянських прав та свобод людини

– Деградація неконкурентоспроможних виробництв, зростання безробіття, зумовлене структурною перебудовою та новими вимогами до якості робочої сили;

– втрата національної ідентичності, руйнування звичного способу життя, стандартизації національних культур

Безпека

– Посилення міжнародної. координації, зменшення загрози міжнародних та локальних конфліктів

– Створення глобальної мережі злочинного бізнесу, міжнародного тероризму

Екологія

– Об’єднання зусиль людства у вирішенні глобальних проблем навколишнього середовища

– Загострення екологічних, технологічних проблем, “парникового ефекту” тощо

Для того щоб порівняти країни за участю в глобалізаційних процесах, існує багато методик та підходів. Одна з найбільш цікавих – це рейтинг, який щорічно складається консалтинговою компанією А. Т. Kearney (табл. 15) спільно з американським журналом Foreign Policy. Дослідження Індексу глобалізації проводиться щорічно з 2004 року. За цим рейтингом 2006 року серед 62 країн світу Україна посіла 39 місце (2007 рік – 43 місце серед 72 країн). Сукупна частка цих 62 країн – 96 % всесвітнього ВВП та 90 % населення світу. Кожна країна оцінювалася за Індексом глобалізації за 12 параметрами, які були об’єднані у чотири категорії: економічна інтеграція (обсяги міжнародної торгівлі, прямі іноземні інвестиції, портфельні інвестиції, дохід від інвестицій); приватні контакти (дані про міжнародні поїздки та туризм, кількість міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень); розвиток глобальних технологій (кількість інтернет-провайдерів, користувачів Інтернетом та ін.); участь у глобальних політичних процесах (кількість міжнародних організацій та місій ООН, в яких країна бере участь, кількість іноземних дипломатичних представництв та ін.).

Таблиця 15

Індекс глобалізації 2006 р. (за методикою А. Т. Kearney)

Рейтинг

Країна

Показники

Економіка

Приватні

Контакти

Технології

Політика

1

Сінгапур

1

3

12

29

2

Швейцарія

9

1

7

23

3

США

58

40

1

41

4

Ірландія

4

2

14

7

5

Данія

8

8

5

6

6

Канада

23

7

2

10

7

Нідерланди

21

11

6

5

8

Австралія

18

36

3

27

9

Австрія

15

4

13

2

10

Швеція

19

12

9

9

18

Німеччина

41

28

16

11

23

Франція

40

18

21

1

28

Японія

62

58

15

13

39

Україна

17

38

46

46

47

Росія

33

52

42

36

51

Китай

28

55

50

47

61

Індія

59

51

57

60

Географічна задача 41

За даними табл. 15 назвіть три країни – лідерів за Індексом глобалізації. Розподіліть країни першої десятки за географічною ознакою (за материками). Які передумови лідерства цих країн за даним рейтингом?

Назвіть країни-лідери за окремими показниками. Поміркуйте, чому саме за цими показниками вони посідають перше місце. Які показники має Україна? Росія? Чому США та Японія за економічною інтеграцією мають низькі показники? Яким чином із цими показниками рейтингу США та Японії пов’язане поняття “місткість внутрішнього ринку”? Які країни світу є провідними інвесторами?

Характерною рисою залучення України до глобалізаційних процесів є те, що в її економіці зовнішня торгівля відіграє надзвичайно велику рольj зокрема показник відношення зовнішньої торгівлі до внутрішнього валового продукту у нас більш ніж удвічі вищий від середньосвітових показників (це засвідчує 17 місце за показником “економіка” у рейтингу глобалізації). Однак, якщо вимірювати цей процес показниками залучення до світових інвестиційних потоків, то ситуація виглядатиме дещо інакше. Україна має обсяги потоків прямих інвестицій удвічі менші, ніж середньосвітові показники (“розрив між товарними та фінансовими ринками”).

Певна асиметрія існує також у тому, що в Україні слабко представлений європейський бізнес. У той же час активно працюють офшорні компанії, що представляють монополістів з Росії – росіяни складають найбільшу групу іноземних інвесторів в Україні.

В Україні достатньо кваліфікована робоча сила, однак вона коштує дешевше, ніж у країнах як Західної, так і Центральної Європи, і це теж є одним із стимулів укладання капіталу в державу. Світова спільнота високо оцінює рівень розвитку освіти українців. Іншим показником є залучення українських громадян до суспільних та бізнесових контактів поза межами нашої країни. Він дуже низький і, як правило, має форму трудової міграції за кордон.

Важливим показником глобалізованості країни є характер включеності української еліти (політиків, учених та представників великого бізнесу) у всесвітні процеси. Останніми роками Україна стала брати участь у важливих міжнародних форумах, зокрема у Давосі (гірськолижний курорт Швейцарії, де збирається світова еліта для неформального обговорення проблем розвитку економіки).

Глобальною інформаційною мережею Інтернет в Україні користується 17 % населення країни (8 млн постійних користувачів у 2008 p.). Порівняно з іншими країнами за кількістю Інтернет-користувачів Україна посідає третє місце серед країн Центральної та Східної Європи після Росії та Польщі.

– За картою на форзаці 2 визначте, з яких країн світу в Україну надходять інвестиції. Порівняйте обсяги надходжень.

Зовнішні економічні звязки України

Мал. 89. Інтернет-користувачі

Державні кордони не відгородять країну від негативних екологічних впливів. Повітряні маси приносять з Атлантики на територію нашої країни не тільки вологу, але і вкрай небажані хімічні забруднення, що потрапляють в атмосферу внаслідок діяльності виробництв Західної Європи, Також територією України протікають транзитні річки – Дніпро, Дністер, Сіверський Донець, Дунай.

У води цих річок потрапляє багато промислових, сільськогосподарських, побутових стоків з територій європейських країн. Промислові стоки з водами річок потрапляють у Чорне море, і це не може не позначитися на стані морської акваторії. Басейн Тиси, найбільшої лівої притоки Дунаю, має водозбір на території України, Румунії, Угорщини, Словаччини.

Неконтрольовані вирубки лісів у Карпатах останніми роками стали причиною катастрофічних повеней у Закарпатті. Тільки впродовж 1990-1996 років у області було вирубано 60 тис. га лісів, що склало практично сьому частину всього лісового фонду України. 1997 року у лісах області господарювало близько 600 фірм-заготівників як українських, так і закордонних (Швеція, США, навіть Китай). Масовими вирубками була порушена водорегулювальна функція лісів.

На екологічну ситуацію також впливає наявність в Україні транзитних авто – і залізничних магістралей, нафто – і газопроводів, тому існує великий ризик аварій, прориву трубопроводів, розливу нафтопродуктів тощо.

Аварія на Чорнобильській АЕС негативно позначилася на природних комплексах країн, що межують з Україною. Значні радіоактивні викиди було зафіксовано на території Росії, Білорусі та інших країн Європи.

Тому екологічні проблеми, які привносяться глобалізацією, не в змозі вирішити самостійно жодна, навіть могутня країна. Вони потребують спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій. Україна бере участь у міжнародних конвенціях. Однією з них є Базельська конвенція (Україна приєдналася до неї 1999 p.), мета якої – забезпечення контролю за потоком небезпечних відходів.

2004 року Україна приєдналася до Кіотського протоколу – міжнародного договору з проблем боротьби із забрудненням довкілля та глобальним потеплінням. Кіотським протоколом для розвинених країн, на яких унаслідок діяльності їхніх виробництв припадає найбільша частка викидів парникових газів у атмосферу, запроваджуються обмеження (квоти) щодо рівнів забруднення. Для країн, що розвиваються, конкретні обмеження не вводяться. Кіотський протокол дає змогу країнам купувати або продавати квоти на викиди (шляхом купівлі країною, яка перевищила свої квоти, додаткових прав на викиди у країни, що не використали свої квоти). Торгівля викидами – приклад ринкової політики забезпечення якості навколишнього середовища. Україна належить до країн, які мають надлишки у квотах та можливість заробляти на цьому.

Україна – незалежна держава, яка має об’єктивний потенціал, великі можливості та перспективи для інтеграції у світове суспільство і залучення країни до глобальних процесів.

Зовнішні економічні звязки України

Соціогеографічний практикум 18

Проаналізуйте форми прояву глобалізації та зробіть висновок, наскільки прояви глобалізації стосуються вашого власного життя та життя оточуючих.

1. Проаналізуйте схему 32. З партнерами яких країн співпрацює українське підприємство “Євролайф Україна”? Які компанії є інвесторами України? В яку галузь? Як організована робота міжнародної консультативної та консалтингової (надає послуги навчання) корпорації? Чому діяльність таких корпорацій вигідна для економіки та суспільства?

2. Які транснаціональні компанії працюють у вашому краї? Наведіть приклади підприємств вашої місцевості, що активно співпрацюють з іноземними виробниками – купують (постачають) складові (або готовий товар) для виробництва?

3. Назвіть міжнародну організацію з торгівлі, членом якої Україна стала 2008 року. Що дає Україні вступ до цієї організації?

4. Зробіть список імпортних товарів, які купують ваші рідні (за групами: продукти харчування, одяг, взуття, побутова техніка, парфуми, косметика), вказавши назву, торговельну марку та країну виробника. Яку продукцію виробляють такі відомі транснаціональні корпорації, як PHILIPS, LG, SONY, SIEMENS, BOCH, HONDA?

5. Що називають “заробітчанством”? Чи є у вас знайомі (ваших батьків), що працюють за кордоном? Уявіть ситуацію, що ваші батьки – заробітчани. Що позитивного та негативного є в явищі заробітчанства для конкретної родини? Для суспільства? Що собою являє фінансова система “Western Union”? Як вона пов’язана із заробітчанами?

6. Скільки учнів вашого класу (школи) є інтернет-користувачами? Які можливості відкриває Інтернет для навчання, спілкування, бізнесу? Які переваги дає спілкування мобільним зв’язком?

7. Скільки учнів вашого класу володіють англійською мовою настільки вільно, щоб спілкуватися з однолітками за кордоном? Скільки учнів вашого класу побували за межами України? Як ви вважаєте, що дають закордонні подорожі людині для власного розвитку? Для суспільства?

8. Чому, на ваш погляд, пісенний конкурс “Євробачення” з кожним роком набуває все більшої популярності? Наведіть приклади популярних спортивних подій міжнародного масштабу, що свідчать про залученість країни до глобалізаційних процесів.

9. Чи бере Україна участь у Болонському процесі? Як, на вашу думку, це впливає на рівень освіти українців? Чому? (Болонський процес – форма виявлення регіональних інтеграційних тенденцій у європейській вищій професійній освіті, спрямована на формування єдиного освітнього простору. Головні завдання – визнання центральної ролі університетів у розвитку європейських культурних цінностей, необхідності адаптації вищої освіти до запитів суспільства, мобільності громадян із метою доступу до освітянських центрів тощо.)

10. За фізичною і політичною картами Євразії визначте: по території яких держав протікають річки Дніпро, Дністер, Тиса, Сіверський Донець, Дунай. Які найбільші міста стоять на Дніпрі? Дунаї? Дністрові? Як це позначається на екологічному стані цих річок? Які держави розташовані по берегах Чорного та Азовського морів? Які найбільші порти цих морів? Які екологічні проблеми характерні для портового господарства?

Контрольні запитання

1. Назвіть фактори міжнародного поділу праці.

2. Поясніть, чому головною формою міжнародного співробітництва є міжнародна торгівля.

3. Яке сальдо (додатне чи від’ємне) у торгівлі товарами; послугами? Як ви вважаєте, чому?

4. Назвіть фактори зовнішнього та внутрішнього впливу, що ускладнюють процес інтеграції України в світове господарство.

5. Охарактеризуйте негативні та позитивні фактори вступу України до СОТ.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

Україна має розвинений господарський комплекс індустріально-аграрного типу. Галузі господарства країни взаємодіють одна з одною й разом складають міжгалузевий господарський комплекс. В Україні сформовані паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий, транспортний, машинобудівний, хімічний, соціальний, будівельний міжгалузеві комплекси. У структурі господарства виділяють інфраструктуру, яка поділяється на виробничу та соціальну. Виробнича інфраструктура обслуговує виробництво, соціальна – задовольняє потреби людей.

Складовими економічного потенціалу України є природні, науково-технічні й трудові ресурси. Природні ресурси України сприятливі для розвитку господарства. Україна видобуває близько 5 % мінеральної сировини світу. Країна добре забезпечена сировиною для чорної металургії, має значні запаси нерудної сировини, але паливних ресурсів недостатньо. Земельні й агрокліматичні ресурси сприятливі. Сільськогосподарські угіддя займають 63,3 % площі країни, 54,4 % з них – рілля. Це один з найбільших показників у світі. Гідроресурси досить обмежені, лісових ресурсів недостатньо, але країна має значний природний рекреаційний потенціал. Науково-технічні та трудові ресурси вирізняються високим рівнем, завдяки чому наша країна зможе посісти гідне місце у світовій економіці.

За рівнем соціально-економічного розвитку Україна є середньорозвиненою країною. Головними показниками цього виступають валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП). Але, крім економічних показників, для оцінювання рівня розвитку країни використовують й соціальні показники якості життя.

Промисловість є ключовою складовою господарства України. Вона поділяється на важку, яка виробляє засоби виробництва – машини, устаткування, сировину, паливо, електроенергію, та легку, яка виготовляє предмети споживання. Найбільш розвиненими галузями є паливна, електроенергетична, чорна металургія, машинобудування, хімічна та харчова промисловість.

Серед паливнодобувних галузей України провідною є вугільна. Вона базується на власних ресурсах Донецького та Львівсько-Волинського кам’яновугільних і Дніпровського буровугільного басейнів. Найбільший з них – Донбас. Нафту і природний газ видобувають у Передкарпатті, Донецько-Придніпровському нафтогазоносному та Причорноморському нафтогазоносному районах. Але за рахунок власної сировини Україна задовольняє свої потреби лише на 8 %. Тому велика кількість нафти та газу імпортується. Територією України проходять транзитні нафто – і газопроводи з Росії в держави Європи.

Електроенергетика є базовою галуззю господарського комплексу України. ТЕС виробляють 42,9 % електроенергії країни (ТЕЦ – 4,2 %), АЕС – 46,9 %, ГЕС – 6 %. Найбільші ТЕС розміщені в районах видобування сировини – Донбасі та Придніпров’ї. Найбільші ГЕС побудовані на Дніпрі. Атомних електростанцій в Україні чотири: Рівненська, Південноукраїнська, Запорізька, Хмельницька.

Металургія є однією з найстаріших базових галузей важкої промисловості, у якій виділяються чорна і кольорова металургія. В Україні є всі умови для розвитку чорної металургії: великі родовища сировини, густа мережа транспортних шляхів, наявність споживача металу – металомісткого машинобудування, висококваліфіковані кадри, наявність водних ресурсів тощо. Підприємства розташовані у трьох районах – Придніпровському, Донецькому, Приазовському. Провідними галузями кольорової металургії є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева. Але, на відміну від чорної, кольорова металургія розвинена значно менше.

Паливна промисловість, електроенергетика та металургія дуже забруднюють навколишнє середовище. Частка викидів металургії становить 31 % від усієї промисловості, енергетики – 28 %, вугільної – 17 %.

Машинобудування – головна галузь усієї сфери матеріального виробництва. Це наукомістка і трудомістка галузь. Підприємства орієнтуються на науковий потенціал, висококваліфіковані кадри, сировинну базу (металургійні бази) й транспортні шляхи. Галузь поділяється на загальне машинобудування, транспортне машинобудування та точне машинобудування. Провідними галузями є приладобудування, сільськогосподарське, транспортне, важке, енергетичне та електротехнічне машинобудування. Понад 50 % продукції виробляють Харківська, Донецька, Дніпропетровська та Запорізька області.

Хімічна промисловість, поряд з машинобудуванням, найбільш швидко впроваджує досягнення науково-технічного прогресу. В Україні наявні всі групи галузей: сировинна, переробки та виробництва кінцевої продукції. До їх складу входять: гірничо-хімічна, основна хімія та хімія органічного синтезу. Виділяють три райони: Донбас, Придніпров’я, Передкарпаття.

Лісова промисловість складається із лісозаготівлі, лісопилення та деревообробки, целюлозно-паперової та лісохімічної галузей. Заготівля лісу ведеться здебільшого у Карпатах і Поліссі (90 %). Найбільш розвинена деревообробна промисловість. Але найбільш ефективними є лісохімічні комбінати, де послідовно обробляється деревина й можлива повна переробка відходів.

У промисловості будівельних матеріалів найбільш розвинені виробництва цементу, збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій, цегли, теплоізоляційних виробів, скла, кераміки тощо. Райони виробництва – Донбас і Придніпров’я.

До складу легкої промисловості входять текстильна, трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва та хутрова галузі. Підприємства розміщені повсюдно, але розвиток галузі недостатній.

Харчова промисловість має багатогалузеву структуру. До неї входять борошномельно-круп’яна, макаронна, кондитерська, спиртова, пивоварна, олійно-жирова, цукрова, тютюнова, крохмало-патокова, плодоовочева, виноробна, маслоробна, сироварна, м’ясна, молочно-консервна, рибна галузі. Підприємства галузі розміщені практично скрізь, де мешкають люди.

Україна має досить сприятливі грунтово-кліматичні умови для інтенсивного розвитку сільського господарства, випуску багатьох видів високоякісної хліборобської та тваринницької продукції. Провідними галузями є рослинництво та тваринництво. Значне місце у рослинництві займають зернові культури, головною з яких є озима пшениця. Традиційні культури України – цукровий буряк, соняшник, овочі. Найбільш розвиненими галузями тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свинарство, птахівництво.

В Україні діє розгалужена мережа всіх видів транспорту, яка забезпечує власні та транзитні перевезення вантажів і пасажирів. Транзитні перевезення через Україну, внаслідок особливостей географічного положення, є значними. Тому провідні позиції у вантажообігу займає трубопровідний транспорт, а залізничний знаходиться на другому місці. Найбільшу кількість пасажирів перевозять залізничний та автомобільний види транспорту. Транспорт (головним чином, автомобільний) вважається одним із основних джерел хімічного та шумового забруднення навколишнього середовища.

Сфера послуг охоплює галузі господарства, що обслуговують населення, задовольняють різноманітні матеріальні та духовні потреби. Саме від цієї сфери залежать матеріальне становище людини, освіта, відпочинок, здоров’я тощо. Заклади галузі розміщені всюди. Велике значення має розвиток туризму.

Інтеграція України у світове господарство й розвиток її міжнародних відносин пояснюються потребою використання у національній економіці міжнародного поділу праці. Міжнародні економічні відносини – це система господарських зв’язків національних економік. Це торговельні, виробничі, валютно-фінансові, кредитні, науково-технічні, культурні зв’язки. Зміцнення цих зв’язків між країнами, поширення їх на нові сфери діяльності й регіони земної кулі приводять до інтернаціоналізації світового господарства. Україна бере участь у всіх проявах цього процесу: інтернаціоналізації виробництва; інтернаціоналізації капіталу (або фінансів); утворенні транснаціональних корпорацій. Одною з головних форм міжнародного співробітництва є міжнародна торгівля. Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з партнерами більш ніж 200 країн світу.

ПОВТОРЕННЯ МАТЕРІАЛУ ТЕМ 14, 15, 16

І рівень

1. Яке значення має транспорт в економіці України?

2. Назвіть основні види транспорту.

3. Перелічіть підприємства соціальної сфери.

4. Підприємства якого розміру характерні для соціальної сфери?

5. Що називають світовим господарством?

6. Назвіть форми зовнішньоекономічних зв’язків.

ІІ рівень

1. Як впливають на розвиток транспорту природні умови?

2. Назвіть види транспорту, які перевозять найбільше вантажів; пасажирів.

3. Назвіть фактори розміщення підприємств соціальної сфери.

4. Чому освіту, охорону здоров’я, науку, культуру відносять до соціальної сфери?

5. Чим зовнішня торгівля відрізняється від внутрішньої?

6. Із яких показників складається Індекс глобалізації? Яке місце займає Україна за цими показниками?

ІІІ рівень

1. Яке значення мають нафто – та газопроводи в зовнішньоекономічних зв’язках України?

2. Які види вантажів перевозять водними та повітряними видами транспорту? Поясніть.

3. Чим відрізняються управлінські послуги від ділових?

4. У яких підгалузях соціальної інфраструктури передбачається велика частка підприємств приватної власності?

5. Назвіть фактори, що впливають на динаміку та структуру зовнішньої торгівлі.

6. Які види продукції імпортує та експортує Україна? Поясніть, чому саме їх.

IV рівень

1. Порівняйте залізничний та автомобільний види транспорту. Назвіть відмінності та спільні риси.

2. Спрогнозуйте, які види транспорту в Україні будуть розвиватися найшвидшими темпами.

3. Які переваги має розвиток соціальної інфраструктури в умовах ринкової економіки?

4. Як розвиток соціальної інфраструктури впливає на рівень життя населення?

5. Чи варто прискорювати процес входження економіки України в світовий господарський комплекс? Відповідь поясніть.

6. Які ризики та можливості відкриває процес глобалізації для економіки України?


Зовнішні економічні зв’язки України - Географія