Зовнішня політика
Політологічний словник
Зовнішня політика – загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими країнами та інституціями згідно з потребами, принципами і цілями її внутрішньої політики. Дипломатія є основним засобом здійснення зовнішньої політики як у двосторонніх, так і в багатосторонніх відносинах. Загальновизнаними нормами і принципами З. п., які закріплені в Статуті ООН та підтвердженні в її резолюціях, Гельсінкському Заключному акті, інших міжнародних документах, є принципи рівноправності, поваги
Визначення оптимальних шляхів досягнення зовнішньополітичних цілей, а також координацію зовнішньополітичних заходів, підготовку та виконання зовнішньополітичних акцій здійснює зовнішньополітичне відомство відповідної держави. Для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей найефективнішим шляхом кожна країна через своє зовнішньополітичне відомство здійснює систематичне збирання, обробку й аналіз відповідної інформації. Історія виробила низку різних засобів,
Наголосимо, що суть концепції та самої З. п. України викладено в “Основних напрямках зовнішньої політики України”, затверджених ВРУ в липні 1993 р. Це зокрема рівноправність, добровільність спілок, взаємоповага, невтручання у внутрішні справи інших країн, невикористання сили або погрози силою, дотримання прав людини. Україна прагне співробітництва, але уникає залежності від інших держав, забезпечує власну безпеку через безпеку інших, проголошує пріоритет права у зовнішній політиці та безумовне виконання міжнародних зобов’язань, засуджує “подвійні стандарти” в міжнародних відносинах, готова використати власні військові сили у разі агресії проти неї. Нині найважливішим завданням МЗС України є необхідність активізувати та прагматизувати зовнішню політику, пристосувати її до сьогодення, деідеологізувати, сприяти інтеграції та дотримуватися курсу, який відповідає національним інтересам. Цей курс полягає в тому, щоб захистити народ від зовнішнього вторгнення та забезпечити територіальну цілісність, сприяти розвитку вітчизняної економіки і зміцненню взаємовигідних відносин з іншими країнами. За час незалежного розвитку у З. п. України визначалися відповідні пріоритети: на входження у євроатлантичний простір, розвиток регіонального співробітництва та визначення стратегічних партнерів, а також створення єдиного економічного простору разом з Білорусією, Росією і Казахстаном та ін. (див. також: Дипломатія).
Зленко А. Дипломатія і політика. – X., 2003; Кудряченко А. Зовнішня політика України – втілення стратегічних пріоритетів // Політична система України: особливості становлення і тенденції розвитку. – К., 2002; Матвієнко В., Головченко В. Історія української дипломатії XX ст. у постатях. – К., 2001.
А. Кудряченко
