Києво-Могилянська академія – визначний центр українського Просвітництва та її роль у розвитку духовної культури слов’янських народів
Вступ до філософії – підручник
РОЗДІЛ VII
ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII – XVIII ст.
Києво-Могилянська академія – визначний центр українського Просвітництва та її роль у розвитку духовної культури слов’янських народів
У 1648 – 1654 рр. в Україні під проводом Богдана Хмельницького відбулася Визвольна війна проти польського поневолення. Вона стала переломним моментом у житті українського народу, істотно змінила характер політичних відносин на Сході Європи. У другій половині XVII ст. сформувалася
На Лівобережжі інтенсивно формувалися капіталістичні відносини, які накладали відбиток і на духовне життя українського народу, його культуру. Суспільно-політичне та економічне життя України вимагало освічених людей, розвитку шкіл, бібліотек, широких культурно-освітніх зв’язків з іншими країнами. Українська культура завдяки своєму високому потенціалу могла протистояти як полонізації, так і російському
Просвітництво в Україні формувалось як ідеологія становлення капіталізму і було спрямоване проти феодальних відносин. Встановлення нового суспільного ладу пов’язувалося з проведенням реформ, зокрема в галузі освіти, розкріпаченням людини, піднесенням національної самосвідомості.
Важливу роль у розвитку науки і культури відіграла Києво-Могилянська академія. Водночас вона стала провідним центром філософської думки в Україні у другій половині XVII – XVIII ст. 1631 р. П. Могила відкрив вищу Лаврську школу, яка після злиття з Київською братською школою 1632 р. перетворилася на Київську колегію. З 30 – 40-х років вона почала іменуватися академією, проте надання їй прав і титулу “Академія” відбулося 1694 р., вдруге підтверджене 1701 р.
За короткий час Києво-Могилянська академія стала навчальним закладом європейського типу, міжнародним освітнім центром. Молодь не лише України, а й зарубіжних країн ішла до Києва “по науку”. Своїм важливим завданням вчені академії вважали залучення якомога ширших верств до навчання. Адже освіта – запорука розкріпачення особистості й суспільного прогресу. В академії навчалися діти всіх суспільних станів.
Різнобічна освіта досягалася вивченням багатьох мов, серед яких важливе значення надавалося національним, зокрема українській. Це сприяло піднесенню самосвідомості українського народу. Велика увага приділялася поетиці, риториці, світовій літературі, філософії, богослов’ю. В академії викладались історія, географія, математика, фізика, астрономія, музика, архітектура, економіка, медицина тощо. Були закладені основи нової української літератури і мови, формувалась київська поетична школа, вітчизняна професійна філософія, йшло становлення природничих наук. В академії був започаткований перший в Україні театр.
Чимало випускників академії стали відомими істориками, медиками, діячами мистецтва й працювали не лише в різних куточках України, але й Росії, Білорусії, Молдавії, Сербії та ін. Вони були справжніми просвітниками, встановлюючи культурні контакти різних народів.