Театр корифеїв

РОЗДІЛ III ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XIX СТ.

ТЕМА 3. ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

§21.Театр корифеїв. Перший український стаціонарний театр у Києві. Творчий шлях М. Заньковецької

Театр корифеїв

Перша об’єднана професійна театральна трупа, до якої увійшли кращі митці, корифеї* української сцени, була створена М. Кропивницьким – видатним українським драматургом, режисером, музикантом і актором – у 1882 році. Театр корифеїв знаменує собою розквіт українського професійного театру XIX ст.

Як продовжувач традицій Великого Кобзаря, М. Кропивницький

усе своє життя присвятив боротьбі за духовне визволення української нації. Засобами мистецтва як драматург і актор він пробуджував національну свідомість народу, закликав його зберігати і відстоювати свої культурні надбання.

Драматургія М. Кропивницького пов’язана з фольклором, із кращими зразками української класичної літератури, зокрема з творчістю І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя. У ній відчутні також традиції світових майстрів слова В. Шекспіра, Ж. Б. Мольєра, О. Пушкіна.

*Корифей (від грец. вождь, ватажок) – у давньогрецькому театрі – керівник хору або

заспівувач, у сучасному розумінні – найвизначніший діяч у певній галузі мистецтва, літератури тощо.

Театр корифеїв

М. Кропивницький у ролі Тараса Бульби

Театр корифеїв

П. Саксаганський у ролі Козака-гуляки

Театр корифеїв

Сцена з вистави М. Кропивницького “По ревізії”

Театр М. Кропивницького був на той час справжнім джерелом української культури. Митцю вдалося об’єднати талановитих акторів: братів Тобілевичів (псевдоніми: Івана – Карпенко-Карий, Миколи – Садовський, Панаса – Саксаганський), Михайла Старицького, Марію Заньковецьку та ін.

Одним із найвидатніших діячів українського театру корифеїв був І. Карпенко-Карий. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них – “Безталанна”, “Наймичка”, “Мартин Боруля”, “Сто тисяч” та ін. Його акторська творчість позначена щирістю і психологічною глибиною почуттів.

Із театром корифеїв також пов’язані імена П. Саксаганського і М. Заньковецької, для яких театр став єдиним покликанням у житті.

Панас Саксаганський – багатогранний видатний актор з надзвичайним темпераментом, даром перевтілення, блискучою технікою. Серед його ролей були комедійні, драматичні та трагічні. За своє творче життя Саксаганський зіграв понад сто головних ролей і багато епізодичних. І кожна з них – вершина акторського мистецтва: Возний (“Наталка Полтавка”), Богун (“Богдан Хмельницький”), Голохвастов (“За двома зайцями”), Солопій Черевик (“Сорочинський ярмарок”), Бондар (“Бондарівна”).

Чималий і режисерський доробок митця. Він поставив понад 80 п’єс, а також написав дві власні комедії “Лицеміри” і “Шандрапа”. В історії культури важко знайти сім’ю, яка б дала таке сузір’я талантів, як сім’я Тобілевичів, де було шестеро дітей і четверо з них стали корифеями національного театрального мистецтва: драматург і актор І. Карпенко-Карий, актори М. Садовський і П. Саксаганський, їхня сестра – відома актриса і співачка М. Садовська-Барілотті. До того ж у родину Тобілевичів увійшли найкращі артистки українського театру: М. Заньковецька (стала дружиною Миколи) та С. Тобілевич (дружина Івана). Родину Тобілевичів справедливо називають основою українського театру.

Театр корифеїв

М. Садовська-Барілотті

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Театр корифеїв - Мистецтво