ТРАНСПОРТ. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ”ЯЗКИ
Розділ 1 Загальна економіко-географічна характеристика світу
ТЕМА 4 СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
§ 20. ТРАНСПОРТ. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ”ЯЗКИ
Загальна характеристика транспорту. Транспорт є третьою провідною галуззю матеріального виробництва. Він забезпечує функціонування світового господарства і потреби людей в усіх видах перевезень. Транспорт є основою міжнародного географічного поділу праці. Усі транспортні шляхи світу утворюють світову транспортну систему. Нині транспорт щорічно перевозить 100 млрд тонн вантажів та 1 трлн пасажирів.
Основними
Головними
Залежно від рівня розвитку транспортної системи розрізняють країни, що мають: а) високорозвинені всі види транспорту (держави Європи, США, Канада); б) високий рівень більшості видів транспорту (наприклад, Японія не має трубопровідних та річкових перевезень; Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка майже не мають річкового транспорту);
В) переважно один вид транспорту (зокрема, залізничні перевезення є домінуючими в Індії, Аргентині, Марокко, автомобільні – в Афганістані, Саудівській Аравії, Ефіопії, річкові – у Судані, Конго, Парагваї).
Залізничний транспорт. Першу залізницю було збудовано у Великій Британії в 1825 р. Проте основна залізнична мережа склалася на початку XX ст. Нині залізниці є приблизно в 160 країнах світу, і цей вид транспорту посідає другі місця за вантажообігом та пасажирообігом.
Загальна довжина залізниць на початок XXI ст. становила 1,12 млн км. Проте тенденції до зміни довжини доріг неоднакові в державах різних типів. У країнах, що розвиваються, будуються нові залізничні траси, тоді як у високорозвинених державах їх довжина навіть почала скорочуватися. Так, за останні півстоліття зросла залізнична мережа в Китаї та Індії, водночас у США та Франції вона скоротилася майже в 1,5 раза, у Великобританії – удвічі. Залізниці витісняються автошляхами та авіаційними лініями. Проте лідером за довжиною залізниць залишаються США. За ними йдуть Росія, Китай, Індія та Канада. Україні за довжиною залізничних колій належить тринадцяте місце в світі.
Найбільшою густота залізниць залишається в Європі – понад 100 км на 1000 км2. В Україні цей показник становить 45 км на 1000 км2.
У високорозвинених країнах залізниці почали втрачати своє колишнє значення через неекологічність та недостатню швидкість. У період НТР підвищено екологічність внаслідок їх електрифікації. Так, майже всі залізниці електрифіковано в Швейцарії – 99,5 %, більш як половину їх переведено на електричну тягу в Нідерландах, Швеції, Італії, Австрії, Україні. У США електрифікованих залізниць мало – лише 1 %.
Завдяки впровадженню нових двигунів та безколісних потягів вдалося значно збільшити швидкість на залізницях – до 250-580 км/год. Батьківщиною швидкісних магістралей стала Франція (дороги Париж – Марсель, Париж – Бордо та ін.). Європа і досі залишається основним регіоном поширення швидкісних залізниць. Окрім “Франції, вони діють в Італії (Турін – Неаполь – Салерно), Німеччині (Гамбург – Мюнхен, Мангейм – Штутгарт, Берлін – Гамбург), Швейцарії, Іспанії. У Європі планується створити загальноєвропейську мережу швидкісних залізниць, які б сполучали країни ЄС. За межами Європи швидкісні дороги є в США (Нью-Йорк – Вашингтон), Японії (єдина мережа ліній “Сінкансен”), Китаї (Пекін – Тяньцзінь, Шанхай – Ханчжоу). Проектується спорудження швидкісних магістралей у Росії, Республіці Корея, Канаді, Бразилії.
У наш час залізниці прокладають і під морським дном в тунелях. У 1988 р. в Японії завершилося спорудження найдовшого залізничного тунелю “Сейкан” (54 км), 23 км якого пролягає на глибині 100 м під дном протоки між островами Хонсю і Хоккайдо. У 1994 р. було розпочато регулярне залізничне сполучення між Парижем і Лондоном. Відрізок дороги завдовжки 37 км проходить тунелем, прокладеним на глибині 40 м під дном протоки Ла-Манш.
Автомобільний транспорт називають транспортом XX ст., адже протягом цього відрізку часу відбувалися його народження, вдосконалення та розквіт. Нині на нього припадає 70 % усієї довжини світової транспортної мережі, а в світі налічується понад 600 млн автомобілів. Автотранспорт є першим за пасажирообігом і четвертим за вантажообігом. Це єдиний вид транспорту, який може підвозити вантажі та пасажирів “від воріт до воріт”. За останні півстоліття довжина автодоріг зросла втричі й тепер становить 32 млн кілометрів. Особливо важливими є дороги з твердим покриттям, багатосмужні магістралі з кількарівневими розв’язками, які підвищують швидкість руху. Споруджуються автобани – швидкісні дороги підвищеної комфортності. Найбільшу довжину автомобільних доріг мають США (1/4 світової автомережі), Індія, Китай та Бразилія. Україна за довжиною автомагістралей знаходиться у четвертому десятку країн.
Швидкісний потяг на вокзалі Парижу
Найбільша густота автодоріг – у країнах Західної Європи та в Японії. Важливу роль відіграють трансконтинентальні магістралі, які сполучають протилежні береги материків: Трансамазонське шосе (від східного берега Південної Америки до західного), Панамериканське шосе (від Канади до Аргентини). Сім автобанів широтно перетинають США. Прокладена через Сахару асфальтована дорога сполучила узбережжя Середземного моря з країнами Гвінейської затоки. Трансазіатська магістраль пролягла через території 15 держав регіону.
Водночас автомобільний транспорт є неекологічним. Автомобілі дають половину всіх шкідливих викидів в атмосферу. Сьогодні намагаються застосовувати нові види палива, які менше забруднюють довкілля: рідкий водень, спирт, природний газ. Створено автомобілі, що працюють на сонячних батареях. Проте до масового залучення нових технологій ще далеко. Автотранспорт також залишається найбільш аварійно небезпечним. У світі під колесами автомобілів щорічно гинуть близько 200 тис. чол. Виходом із цієї ситуації є поліпшення якості доріг та підвищення культури водіння.
Морський транспорт є одним із найдавніших, проте й нині зберігає свою першість у вантажоперевезеннях. 70 % світового товарообігу припадає саме на нього. Бурхливому розвитку морського транспорту в другій половині XX ст. сприяло зростання залежності більшості високорозвинених країн від заморського постачання палива та сировини, а також від збуту власної продукції. Тому 80 % морських перевезень є міжнародними і лише 20 % – каботажними (між портами однієї країни). Одночасно зі зростанням ролі морського транспорту в перевезенні вантажів через низьку швидкість він втрачає значення в пасажироперевезеннях.
Сучасний торговельний флот світу налічує понад 80 тис. морських суден, які плавають під прапорами близько 160 держав. Найбільший за тоннажем флот мають дві невеликі країни, що розвиваються: Панама та Ліберія. Це пояснюється тим, що судна під прапором цих країн мають пільги у вигляді зменшеного оподаткування, дешевої робочої сили тощо. Свій прапор “продають” також Кіпр, Багамські острови, Маршаллові острови, Мальта, Вануату та деякі інші держави. Великий торговельний флот мають Японія, Норвегія, США., Греція, Росія, Китай. Морський флот України за вантажомісткістю посідає п’ятнадцяте місце в світі.
Основним товаром, який перевозять морем, є нафта, тому майже 1/3 всього торговельного флоту становлять судна для рідких вантажів – танкери (з англ. – бак, цистерна). На них також перевозять кислоти, спирт, патоку, китовий жир, а останнім часом – скраплений газ. Третина флоту світу припадає на балкери – судна для перевезення насипних вантажів. Якщо раніше вони були універсальними, то нині – спеціалізовані:
Сінгапур – найбільший порт у світі
Рудовози, вуглевози, лісовози, зерновози, банановози та ін. Швидко зростає частка контейнеровозів, які завантажують не вертикальним, а горизонтальним способом. Тропічні фрукти, м’ясо та іншу продукцію, що швидко псується, перевозять рефрижераторами (з лат. – охолоджую).
Географію морського транспорту визначає мережа морських портів, їх у світі понад 30 тис., проте найважливіших, що мають міжнародне значення, – близько 2700. Найбільше портів у Європі – понад 900. Основним показником роботи порту є його вантажообіг. Найбільшими вважаються морські порти, що приймають понад 50 млн т вантажів щороку. Є порти універсальні, які працюють з різноманітними вантажами, і спеціалізовані, зорієнтовані на один товар. Універсальних портів-велетнів – понад 50, з них 10 – у Китаї, 8 – у Японії, 7 – у США. Найбільшим морським портом світу є Сінгапур. Крізь нього проходить 646 млн т вантажів щороку. До найбільших портів світу належать також Шанхай (604 млн т на рік) та Сянган (524 млн т на рік) у Китаї. Порт Роттердам у Нідерландах називають “морськими воротами” Європи. У ньому одночасно можуть розміститися 375 суден.
Найважливіші морські траси проходять Атлантичним океаном. На нього припадає майже 2/3 морських перевезень. Зростає роль Тихого океану, частка якого вже становить 1/4. Це пояснюється швидким економічним піднесенням багатьох країн на його узбережжі. На Індійський океан припадає понад 1/10 обсягу морських перевезень. Більшість шляхів у ньому спрямовані до Перської затоки. Значення Північного Льодовитого океану невелике.
Міжнародними морськими каналами є Суецький (споруджений у 1869 p., довжина – 193 км), Панамський (працює з 1920 p., довжина – 82 км) та Кільський (відкритий у 1895 р. на території Німеччини, довжина – 99 км). Найважливішими для морського судноплавства протоками вважаються Ла-Манш, Ересунн, Гібралтарська, Ормузька, Малаккська, Босфор.
Внутрішній водний транспорт використовує для судноплавства річки, озера та внутрішні судноплавні канали. Він обслуговує переважно внутрішні потреби держав і поступається за пасажиро – та вантажообігом іншим видам.
Найбільший річковий та озерний флот мають США, хоча вони поступаються протяжністю внутрішніх водних шляхів Китаю та Росії. У США 3/4 усіх шляхів припадають на штучні водойми, в тому числі найдовший Береговий канал (5580 км). Головним районом внутрішнього судноплавства Північної Америки є система Великих Американських озер та р. Святого Лаврентія. Для внутрішніх перевезень у США важливе значення має р. Міссісіпі. У Європі найбільшими міжнародними судноплавними річками є Дунай і Рейн, в Азії – Тигр, Ганг та Меконг, в Африці – Ніл, Нігер та Замбезі, в Латинській Америці – Парана і Ріо-Гранде. Для внутрішніх перевезень у Росії найбільше використовуються річки Волга, Об, Єнісей, Лена та кілька судноплавних каналів, що сполучають Балтійське море з Чорним та Каспійським, в Україні – Дніпро, у Китаї – Янцзи та Великий канал, у Бразилії – Амазонка.
Трубопровідний транспорт виник у середині XIX ст. у США, проте найбільшого значення набув у XX ст. Цей вид транспорту є найдешевшим для доставки рідких та газоподібних вантажів. Нині трубопровідний транспорт посів третє місце за вантажообігом, поступившись лише морському та залізничному. Він перекачує 97 % нафти та майже весь природний газ.
Загальна довжина трубопроводів перевищує 1,5 млн км. З них 700 тис. км становлять газопроводи, 500 тис. км – нафтопроводи, решту – продуктопроводи, якими транспортують різні хімічні речовини (аміак, етилен, гас тощо). За довжиною трубопроводів провідне місце посідають США, Росія та Канада. Найдовшим у світі нафтопроводом є “Дружба” (5,5 тис. км), який починається в Росії і, прямуючи територією України, забезпечує нафтою держави Центральної Європи. Серед газопроводів немає рівних “Прогресу” (4,5 тис. км), який транспортує західносибірський газ із Росії через територію нашої країни до Європи.
У період НТР прокладено підводні трубопроводи, загальна довжина яких перевищує довжину земного екватора. Найдовшим (2,5 тис. км) з-поміж них є середземноморський газопровід, що сполучив Алжир з Італією. Найбільша мережа підводних трубопроводів працює у Північному морі та Мексиканській затоці. Вже з’явилися перші пульпопроводи, якими транспортують подрібнене вугілля, руди металів, фосфорити, вапняк.
Повітряний транспорт є наймолодшим, а за темпами свого розвитку випереджає всі інші види транспорту. Останнє місце авіатранспорту за вантажообігом пояснюється високою собівартістю перевезень. Повітряні перевезення використовуються для транспортування вантажів, що швидко псуються: тропічних фруктів, екзотичних квітів, а також пошти й коштовностей. Роль повітряного транспорту в перевезенні людей зростає. За цим показником він поступається лише автомобільному та залізничному, а в міжконтинентальних перевезеннях є навіть першим. Передові позиції за авіаперевезеннями пасажирів посідають США., Японія, Велика Британія, Канада, Франція, Німеччина, Австралія.. 55 % усіх перевезень припадають на міжнародні лінії, 45 % – на внутрішні.
Основу світового повітряного транспорту становить мережа аеропортів. У світі їх налічується близько 25 тис. Найбільшими вважаються аеропорти, пасажирообіг яких становить понад 10 млн чол. на рік. Половина їх – у США. Найбільше пасажирів приймають американські аеропорти Атланта (90 млн щорічно) та О’Хара в Чикаго (69,4 млн). Деякі великі міста обслуговує кілька аеропортів: Москву – 5, Нью-Йорк – 3, Париж, Лондон, Токіо, Київ – по 2.
Зовнішні економічні зв’язки. В умовах міжнародного географічного поділу праці та міжнародної економічної інтеграції зростає роль міждержавних економічних відносин. Головними їх формами є: зовнішня торгівля, кредитно-фінансові відносини, науково-технічні зв’язки, надання послуг та міжнародний туризм.
У світовій торгівлі 3/4 усього товарообігу припадають на високорозвинені країни. За міжнародним товарообігом та абсолютними розмірами експорту в світі немає рівних Німеччині. Кредитно-фінансові відносини виявляються у вивезенні капіталу. Це найбільше характерно США, які вивозять капітал до країн Західної Європи, Канади, країн, що розвиваються. Науково-технічні зв’язки полягають в обміні науково-технічними знаннями та здійсненні міжнародних проектів і розробок. Дедалі більше на розвиток світової економіки впливає надання послуг: транспортних, рекламних, банківських, готельних, охоронних, медичних. Однією з найбільш прибуткових форм надання послуг є міжнародний туризм. Туристів приваблює передусім Європа. Сюди їдуть 65 % усіх туристів. Найбільші прибутки від міжнародного туризму одержують США.
КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:
– Транспортна система світу складається з наземних (залізничний та автомобільний), водних (морський, річковий і озерний) та інших (трубопровідний і авіаційний) видів транспорту.
– Залізничний транспорт є другим за пасажиро – та вантажоперевезеннями. У високорозвинених країнах здійснюється електрифікація залізниць, набувають поширення швидкісні траси, водночас частина залізниць замінюється автомобільними дорогами. Найбільшу довжину залізниць мають США, Канада та Росія.
– Автомобільний транспорт є головним за пасажироперевезеннями. Нині багато уваги приділяється пошуку нових видів чистого автомобільного пального та поліпшенню якості доріг. Найбільшу довжину автошляхів мають США, Індія та Японія.
– Морський транспорт здійснює 80 % вантажоперевезень. Його основою є торговельний флот, найбільшу частину якого становлять танкери. Найчисленніший флот мають Панама й Ліберія. Серед морських портів найбільшим є Роттердам у Нідерландах. Міжнародними морськими судноплавними каналами є Суецький, Панамський та Кільський.
– Нині зменшується значення внутрішнього водного транспорту, зростає роль трубопровідного та повітряного. Найбільша густота трубопроводів та авіаліній – у високорозвинених країнах.
– Сучасне світове господарство не може існувати без міжнародних економічних зв’язків. Головними їх формами є: зовнішня торгівля, кредитно-фінансові відносини, науково-технічні зв’язки, надання послуг та міжнародний туризм.
Д Ля допитливих
– Автоматизація швидко поширюється на всі сфери нашого життя. Один з представників американської компанії “Форд” змалював таку картину обслуговування автомобіля вже у першій половині XXI ст. Власник авто заходить у гараж із персональною електронною карткою, за допомогою якої автоматично відчиняються дверцята автомобіля, заводиться двигун, а сидіння та руль встановлюються в найзручніше для водія положення. У зимовий час можна “попросити” комп’ютер завести машину для підігрівання до того, як власник відчинить гараж.
– У Японії створені різні роботи: робот-геолог може працювати в океані на глибині до 6000 м; робот-музикант читає ноти й грає на електроінструментах; робот-хірург – це мікропристрій, який вводять у кров’яне русло людини, що здатний знищувати ракові клітини, не уражуючи здорові. В Австралії робот стриже овець; у США є робот-водолаз; у Німеччині робот-поліцейський відчиняє автомобілі, якщо є підозра, що в них закладено вибухівку. Є також роботи – вчителі, роботи-офіціанти, роботи-прибиральниці та ін.
– В усьому світі у науково-викладацькій діяльності зайнято кілька мільйонів чоловік. Серед країн з найбільшим науковим потенціалом виділяються США, Японія, Німеччина, Франція та Велика Британія, на які припадає 85% усіх вчених планети. В США на кожні 10 тис. жителів приходиться 107 вчених. Най – престижнішим результатом наукових досліджень є присудження Нобелівської премії. В останні роки перші місця за кількістю Нобелівських лауреатів посідають США, за ними йдуть Велика Британія, Німеччина, Франція та Швеція.
– Геотермальну електроенергетику успішно розвивають понад 20 країн світу. Підземні гарячі джерела використовують для обігрівання приміщень та теплопостачання. Класичним зразком тому є Ісландія, столиця якої Рейк’явік повністю опалюється природною гарячою водою. У такий спосіб обігрівають теплиці, які забезпечують мешканців північної держави огірками, помідорами, яблуками, динями і навіть бананами.
– Найбільша в світі колекція насінин м’якої пшениці та її диких родичів зібрана у Всеросійському інституті рослинництва. У цій колекції понад 60 тис. сортів. Ці унікальні експонати були збережені у Санкт-Петербурзі навіть у роки блокади в період Великої Вітчизняної війни. Майже стільки ж сортів рису зібрано у Міжнародному інституті рису на Філіппінах.
– Світова першість за обсягом вирощування помідорів, апельсинів та лимонів належить США; цибулі та кавунів – Китаю; винограду – Італії; бананів – Бразилії; мандаринів – Японії.
– Арахіс походить із саван Бразилії, звідки він спершу потрапив до Індії та Китаю, а вже через них у XV ст. – до Європи під назвою “китайські горіхи”.
– Плоди деяких видів дозрівають у грунті, за що рослину називають земляним горіхом. Цінна харчова арахісова олія використовується переважно у кондитерській промисловості. Нині найбільші площі під арахісом зосереджені у країнах Західної Африки, звідки він експортується до Європи. Великі плантації під цією культурою є також в Індії, Китаї, США, Бразилії, Аргентині.
– Кавове дерево походить з Ефіопії, де його вирощують понад 1000 років. Ще
Й досі у цій країні збирають зерна дикої кави. В XI ст. рослина потрапляє до арабів Ємену, а значно пізніше – до європейських країн: Італії, Франції, Нідерландів, Великої Британії. Напій з кави став дуже популярним у Європі, тому за короткий час у колоніях були створені спеціальні плантації: у XVII ст. голландцями – в Індонезії, на початку XVIII ст. французами – у Гвіані, а португальцями – у Бразилії. Сьогодні саме Бразилія є безперечним лідером за вирощуванням кави (1/2). Серед продовольчих товарів за вартістю у міжнародній торгівлі кава посідає друге місце після пшениці.
– Перший проект будівництва транспортного тунелю під Ла-Маншем ще на початку XIX ст. запропонував французький інженер Альберт Матьйо. Тоді його хотіли збудувати для кінних екіпажів. Наполеон підтримав проект, проте його так і не здійснили. У середині XIX ст. ініціатором подібного будівництва виступила англійська королева Вікторія, але парламент відхилив її ідею, боячись втрати країною острівного військово-стратегічного положення. У 70-х pp. XX ст. з’явилися проекти навісного мосту над Ла-Маншем і тунелю. Земельні роботи розпочалися в 1974 p., але через великий кошторис згодом були припинені. Нову угоду між Францією та Великою Британією про Євротунель було підписано в 1985 р. Будівництво розпочалося в 1987 р. і успішно завершилося в 1994 р.
– У 50-б0-х pp. XX ст. переворотом у повітряному транспорті став перехід цивільної авіації від поршневих літаків до турбореактивних та турбогвинтових, унаслідок чого стрімко збільшилася швидкість перевезень. Тоді були сконструйовані ТУ-104 (СРСР), “Боїнг-707” (США), “Каравела” (Франція). Нині розвиток авіації йде двома напрямами: зростання швидкості й підвищення пасажиро – та вантажомісткості. Швидкість надзвукових літаків ТУ-144 (СРСР), “Конкорд” (Франція – Велика Британія), “Джумбо-Джет” (США) становить близько 2500 км/год. Найбільшим пасажирським літаком у наш час є європейський аеробус А-380, створений спільними зусиллями Франції, Німеччини, Великої Британії та Італії. Він вміщує 850 пасажирів. Окрім нього, літаками підвищеної пасажиромісткості є “Боїнг-777” (550 чол.) та ІЛ-96 (436 чол.).
– Ідея спорудження морського каналу, який з’єднав би Середземне море з Червоним належала ще арабам у середньовіччі. Потім вона відродилася у Франції, спершу за часів Людовика XIV, а потім Наполеона. Проте, лише у середині XIX ст. французький інженер та дипломат Фердинанд Лессепс одержав від єгипетського уряду концесію на його спорудження. Роботи тривали понад 10 років, а у 1869 р. канал було урочисто відкрито. Він збудований без шлюзів, оскільки різниця рівнів двох морів, які сполучаються, всього 23 см. Спершу глибина каналу не перевищувала 8 м. Але згодом він неодноразово розширювався та поглиблювався. Сучасна глибина каналу 20 м.
– Панамський канал почали будувати французи за проектом того ж Фердинанда Лессепса. Але після 10 років роботи компанія збанкрутіла. Далі будівництво фінансували США. Роботи були завершені у 1920 р. До останнього дня 1999 р. канал вважався власністю США, а потім був переданий Панамі. В стадії розробки знаходяться ще кілька проектів будівництва каналу у Центральній Америці. Існує три варіанти: через територію Мексики, крізь найвужчий перешийок у Колумбії або ж через озера на території Нікарагуа.
