СЛОВНИК БІОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

СЛОВНИК БІОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Абіогенез (передбіологічна, або хімічна, еволюція) – теорія походження живих істот з хімічних сполук шляхом поступового ускладнення останніх.

Австралопітеки – вимерлі прямоходячі мавпи, предки стародавньої людини.

Агроценози – штучні екосистеми, створені людиною (лани, сади, городи) в результаті застосування комплексу агротехнічних засобів обробітку грунту.

Алель – один з можливих станів гена. Будь-яка зміна структури гена призводить до появи нового алеля.

Анеуплоїдія – геномна мутація, яка полягає в зменшенні або збільшенні хромосомного набору на одну або кілька хромосом.

Антропогенез – еволюція людини з моменту виникнення перших представників роду Ното.

Антропологія – наука, що вивчає людину як біологічний об’єкт.

Ароморфоз – прогресивна еволюційна зміна, яка веде до підвищення загального рівня організації й появи принципово нових пристосувань (виникнення еукаріотичних клітин і багатоклітинних організмів, чотирьох п’ятипалих кінцівок у хребетних тощо).

Архантропи – найдавніші представники роду Ното.

Архей – найдавніший еон в історії Землі (3,5-2,6 млрд років тому). Період існування первинних істот – деяких бактерій.

Атавізм – випадкове виникнення в особини ознак, що були властиві предковим видам.

Аутбридинг – схрещування, до яких залучають особин інших популяцій.

Аутекологія – напрям екології, що вивчає дію на організм чи популяцію певних екологічних факторів.

Біогенез – власне біологічна еволюція, коли живі організми походять тільки від живих організмів.

Біогеоценоз – угруповання популяцій організмів різних видів, поєднаних трофічними зв’язками, чітко прив’язаних до певного місця перебування, та абіотичні фактори середовища (грунт, вода, повітря).

Біом – усі біогеоценози певного типу, що належать до територій з конкретним типом рослинності (тундри, гірського лісу, сухого степу і таке інше).

Біомаса – маса живих істот, що мешкають у певній місцевості.

Біосфера – жива оболонка Землі, частина гідросфери, літосфери і атмосфери, де мешкають живі організми.

Біотехнологія – використання властивостей живих організмів для потреб виробництва (виготовлення ліків, поживних речовин, очищення стічних вод, селекція).

Біотоп – абіотичний компонент біогеоценозу.

Біоценоз – сукупність популяцій різних видів організмів, що утворюють біотичний компонент біогеоценозу.

Біологічний годинник – властивість організмів “чути” час.

Біологія розвитку – царина біології, яка вивчає онтогенез (індивідуальний розвиток організмів).

Бластула – багатоклітинний зародок, що складається з одного шару клітин і має форму порожньої кулі.

Боротьба за існування – конкуренція особин, за якої одні організми здатні залишити більше потомства, ніж інші.

Вади розвитку – відхилення від нормального розвитку, що полягають у різного роду аномаліях будови організму чи його функціонування.

Видоутворення – завершальний етап мікроеволюції, що веде до утворення нового виду.

Гаметогенез – сукупність мітотичних та мейотичних поділів, що відбуваються у статевих органах, результатом чого є утворення статевих клітин.

Гаструла – друга за бластулою стадія розвитку зародка, на якій він вже має двошарову будову.

Генна інженерія – спеціальні маніпуляції з геномом, що мають на меті змінити його будову. Полягає у внесенні чужорідних генів і таким чином створенні генетично модифікованих чи трансгенних організмів.

Генна терапія – лікування людини від деяких спадкових хвороб за допомогою методів генної інженерії.

Ген – одиниця спадковості, що структурно відповідає ділянці ДНК, яка кодує послідовність певного типу РНК.

Генетика – наука про спадковість і мінливість.

Генетичний банк – колекція різноманітного генетичного матеріалу, наприклад, сортів і видів пшениці.

Генетичний тягар – різноманітні рецесивні мутації в гетерозиготному стані конкретних особин.

Генетично модифікований організм – жива істота, в геномі якої міститься чужорідний ген, вбудований в її геном за допомогою генно-інженерних маніпуляцій.

Генофонд – усе різноманіття алельних генів популяції або виду в цілому.

Геном – усі гени гаплоїдного набору хромосом даного виду.

Геноміка – наука, яка вивчає особливості будови ДНК організмів різних видів.

Генотип – сукупність генів певного організму або алельні сполучення генів певного локусу.

Геохронологічна шкала – геологічний календар, що відображує періоди в історії Землі.

Гетерозис – ефект гібридної сили, коли гібридні особини переважають батьківські за показниками життєздатності, швидкості росту, плодючості.

Гібрид – особина, генотип якої поєднує різні генетичні варіанти одного чи багатьох генів.

Гомологічні ряди мінливості – явище паралельної мінливості, коли однакові мутації трапляються у різних видів.

Група зчеплення – сукупність генів, розміщених на одній хромосомі.

Дарвінізм – еволюційна теорія, головною ідеєю якої є уявлення про природний добір як головний рушійний фактор еволюції.

Дегенерація – напрям прогресивної еволюції, пов’язаний із спрощенням організації (наприклад, редукція кишечнику у стьожкових червів).

Демекологія – розділ екології, що вивчає структуру та динаміку популяцій окремих видів.

Дивергенція – еволюційне розходження популяцій, видів, родів за певними ознаками.

Дикий тип – домінантний фенотип, який притаманний більшості особин даного виду, які живуть у природі.

Докембрій – період життя на Землі, у якому ще не було тварин з твердим скелетом; одно – і багатоклітинні організми цього відрізку часу майже не залишили викопних решток.

Домінування – взаємовідносини між алелями одного гена, за яких один з них (домінантний) пригнічує прояв другого (рецесивного).

Дрейф генів – випадкові зміни частот алелів у популяції під впливом хвиль життя.

Дроблення – процес безперервних поділів клітин зародка від зиготи до бластули з одночасним зменшенням розмірів клітин.

Еволюція – процес історичного розвитку життя на Землі.

Екологічна ніша – місце популяції певного виду в біоценозі (трофічній мережі).

Екологічна система – угруповання організмів і середовище їх існування, пов’язані один з одним обміном речовини. Біоценоз, біом і біосфера – екосистеми різних рівнів організації.

Екологічна піраміда – графічне зображення співвідношення між продуцентами і консументами різних рівнів.

Екотон – угруповання, що сформувалися на межі різних типів природних екосистем: узлісся, заплава річки, лиман.

Ембріогенез – період зародкового розвитку.

Ембріотехнологія – маніпуляції із статевими клітинами, зиготами та зародками.

Еон – найдовший відрізок історії Землі; поділяється на ери.

Ера – відрізки історії Землі (наприклад, Палеозой, Мезозой, Кайнозой), що поділяються на періоди.

Жива речовина – усі живі організми біосфери.

Життєвий цикл – зміна одного чи кількох онтогенезів, характерних для даного виду організмів. Простий життєвий цикл – один онтогенез від зиготи до зиготи, складний життєвий цикл – кілька онтогенезів (чергування гаметофіта і спорофіта у нижчих спорових рослин, нестатевого і статевого розмноження у тварин).

Запліднення – одна з форм статевого процесу, за якої відбувається злиття жіночої і чоловічої гамет з утворенням спільного ядра.

Зародкові листки – шари зародка багатоклітинних тварин, з яких розвиваються ті чи інші тканини та органи.

Ідіоадаптація – один з шляхів прогресивної еволюції, пов’язаний з пристосуванням до певних умов існування.

Ізоляція – один з факторів еволюції, відокремлення однієї популяції чи групи популяцій від інших на історично тривалий час.

Інбридинг – схрещування генетично близькоспоріднених особин.

Кайнозой – сучасна ера історії Землі; розпочалася 65,6 млн років тому.

Клімакс (в екології) – сталий стан екосистеми, до якого приводить ряд сукцесій.

Клітинна інженерія – різноманітні маніпуляції з клітинами, що мають на меті створення клітин з новими властивостями.

Клонування – спосіб відтворення, за якого утворюються клони – генетично тотожні одна одній особини, які походять від спільного материнського організму. Відбувається при різних формах нестатевого розмноження та партеногенезі.

Креаціонізм – релігійне уявлення про походження Землі і життя на ній у результаті божественного творення.

Кодомінування – тип взаємодії алельних генів, за якого кожний з алелів проявляє свою дію, не пригнічуючи дію іншого. В результаті у гетерозигот формується нова ознака.

Конвергенція – виникнення східних ознак у неспоріднених груп організмів.

Конкуренція – боротьба, змагання між організмами за будь-які ресурси.

Консументи – головним чином тварини, що споживають органічні речовини, створені рослинами-продуцентами.

Кроманьйонці (неоантропи) – перші представники людини сучасного типу, які виникли 40 тис. років тому.

Кросинговер – обмін ділянками гомологічних хромосом при кон’югації під час мейозу.

Кругообіг речовин – постійна циркуляція нескладних неорганічних речовин чи окремих хімічних елементів між літосферою, атмосферою, гідросферою і живими організмами.

Ламаркізм – еволюційна концепція, побудована на помилкових припущеннях, зокрема такому: набуті за життя організму ознаки успадковуються.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) – низка організмів різних видів, поєднані відношеннями їжа – споживач”.

Леталі (летальні алелі) – алелі, фенотиповий прояв яких є смертельним для організму.

Лімітуючий фактор – найбільш дефіцитний екологічний фактор, зміна дії якого веде до зміни стану популяцій чи екосистем.

Локус – місце гена на хромосомі.

Льодовиковий період – період охолодження клімату тривалістю мільйони років, за якого частину сучасного суходолу вкривали льодовики.

Макроеволюція – еволюція на рівні, вищому за видовий.

Мезозой – ера історії Землі у межах від 251 млн до 65 млн років тому.

Мікроеволюція – еволюційні процеси на рівні популяцій, що завершуються утворенням нового виду.

Мікрокопалини – викопні одноклітинні організми.

Мінливість – властивість організмів перебувати у різному стані; явище, протилежне спадковості.

Морула – стадія розвитку зародка відразу після завершення дроблення.

Мутагенез – процес виникнення мутацій. Розрізняють індукований мутагенез, коли мутації викликаються в лабораторних умовах певними чинниками – мутагенами, і спонтанні, що відбуваються у природних умовах.

Мутація – стійка, спонтанна зміна генотипу. Мутації бувають геномними (анеуплоїдія, поліплоїдія), хромосомними (хромосомні перебудови) і генними (точковими).

Неандертальці (палеоантропи) – викопні прадавні люди, які існували 300-24 тис. років тому.

Нейрула – стадія розвитку зародка хребетних тварин відразу за гаструлою.

Ноосфера – сфера розумної діяльності людини, в межах якої вона є визначальним фактором розвитку.

Норма реакції – межі нормальної модифікаційної мінливості організму.

Онтогенез (індивідуальний розвиток) – період життя організму від зиготи до смерті.

Оогенез (овогенез) – процес утворення жіночих статевих клітин.

Охорона навколишнього середовища (природи) – комплекс заходів із збереження, раціонального використання і відновлення природних ресурсів Землі.

Палеозой – ера розвитку життя на Землі від 542 до 290 млн років тому.

Панспермія – гіпотеза, згідно з якою життя було занесене на Землю з космосу.

Паралелізм – виникнення однакових ознак в організмів різних видів, які мали спільних предків.

Парниковий ефект – збільшення температури планети, викликане, можливо, надлишком С02 в атмосфері.

Подвійне запліднення – своєрідний процес запліднення у квіткових рослин, при якому утворюються зародок і ендосперм – поживна речовина, якою живиться зародок.

Поліплоїдія – геномна мутація, пов’язана з кратними збільшеннями кількості хромосомних наборів.

Послідовність викопних форм – види живих істот, що походять один від одного і змінюють одне одного в історичному часі.

Популяція – сукупність особин одного виду, що мешкають на певній території.

Природний добір – виживання найбільш пристосованих у боротьбі за існування організмів, здатних залишити численне потомство.

Продуценти – автотрофні організми (рослини), що синтезують органічні речовини і є їжею для консументів (гетеротрофів).

Регенерація – здатність організмів відновлювати частини свого тіла.

Редуценти – мікроорганізми, які розкладають рештки мертвих тіл до простих неорганічних сполук.

Рекомбінація – перерозподіл генетичної інформації, який здійснюється на рівні випадкових запліднень, перерозподілу батьківських хромосом під час мейозу й кросинговеру.

Релікти – стародавні види, що збереглися до сьогодні.

Розмноження – процес відтворення живих організмів, що передбачає збільшення кількості особин. Статеве Р. відбувається виключно за допомогою статевих клітин, нестатеве – поділом або частинами тіла, вегетативними бруньками, спорами.

Рудименти – органи, які в процесі еволюції втратили своє значення.

Селекція – процес створення і підтримання сортів рослин і порід тварин.

Середовище існування – все те, що. оточує живий організм.

Синекологія – напрям екології, який вивчає екосистеми.

Синтетична теорія еволюції – сучасна еволюційна теорія, яка є синтезом ідей дарвінізму і досягнень генетики.

Спадковість – властивість організмів зберігати у потомстві особливості будови, функціонування і способу життя.

Сперматогенез – процес утворення чоловічих статевих гамет.

Сталий розвиток – оптимальний баланс між потребами людини і можливостями планети їх забезпечити, необхідний для дальшого розвитку людства.

Статевий процес – обмін генетичним матеріалом у той чи інший спосіб між особинами одного виду.

Сукцесія – послідовна закономірна зміна екосистеми одного типу на екосистему іншого типу.

Таксон – систематична категорія будь-якого рангу.

Трансгенні організми – тварини, рослини, гриби, бактерії з чужорідними генами, введеними шляхом генно-інженерних маніпулювань.

Трофічна мережа – розгалужена система трофічних ланцюгів.

Фанерозой – на відміну від Докембрію, період явного життя, історію якого можна відстежувати за твердими рештками організмів.

Фенотип – у широкому розумінні – всі ознаки організму, у вузькому – прояв певного генотипу.

Фотоперіодизм – реакція організму на добовий чи сезонний ритм освітленості.

Центри походження культурних рослин – місця, де виникли види рослин, які нині вирощують у культурі. Вперше виділені М. І. Вавиловим.

Цефалізація – різке збільшення об’єму головного мозку в процесі еволюції людини.

Цитоплазматична спадковість – позаядерна передача генетичного матеріалу.

Чиста лінія – генетично ідентичне потомство.

Хвилі життя – один з факторів еволюції, спалахи чисельності популяції організмів.

Химерний організм – організм, що складається з генетично різних клітин.

Хроматида – одна з двох нуклеопротеїдних (нуклеопротеїди – комплекси білків з нуклеїновими кислотами) ниток, що утворюються у ході клітинного поділу. Після поділу X. називають дочірними хромосомами.

Хромосома – структурний елемент ядра клітини, що містить ДНК.

Хромосомна теорія спадковості – одне з головних узагальнень генетики, головним положення якого є те, що всі гени перебувають у хромосомах і розміщуються у лінійному порядку.

Штучний добір – вибір людиною у процесі селекції особин з певними ознаками для дальшого розмноження.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

СЛОВНИК БІОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ - Біологія