ВИДАТНІ ВЧЕНІ-ФІЗИКИ
Розділ 1 ФІЗИКА ЯК ПРИРОДНИЧА НАУКА
МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ
& 11. ВИДАТНІ ВЧЕНІ-ФІЗИКИ
Зрозуміти будову навколишнього світу люди намагалися дуже давно. Давньогрецькі вчені Філолай, Аристарх Самосський, Клавдій Птолемей запропонували перші моделі будови Всесвіту. Назви таких наук, як математика, механіка, фізика, біологія, географія, наукові поняття – атом, маса, електрон, протон беруть початок від стародавньої грецької науки й пов’язані з іменами Фалеса, Демокріта, Епікура, Аристотеля, Піфагора, Евкліда та інших учених.
Значним у розвиток фізики був внесок Архімеда (382- 322 рр. до н. е.). Досі у фізиці й техніці користуються встановленими ним законом плавання тіл, правилом рівноваги важеля і “золотим” правилом механіки. Проте Архімед був не лише вченим. Він винайшов і вдосконалив багато технічних пристроїв. Так, для відсічі нападу ворогів на своє рідне місто Сіракузи Архімед сконструював
Демокріт Архімед
Леонардо да Вінчі Галілео Галілей
Відомий італійський художник Леонардо да Вінчі (1452- 1519 рр.) був талановитим ученим і конструктором. Він досліджував падіння тіл, додавання сил, питання гідравліки, розробив перші проекти парашута й літального апарата. Особливу увагу Леонардо да Вінчі приділяв досліду як методу пізнання. Проте високо він цінив і теоретичні знання.
Більшість відкриттів у галузі фізики до середини другого тисячоліття стосувалися механічних явищ, оскільки механічний рух – найдоступніша для спостереження форма руху матерії. Для людей на той час механічні явища набували першочергового значення.
Ісаак Ньютон Михайло Ломоносов
Науку, яка вивчала рух матеріальних тіл та їх взаємодію, назвали механікою (з грецької механіка – це мистецтво створювати машини). Розвиток учення про механічні явища і виділення механіки як науки пов’язані з іменами Галілео Галілея, Ісаака Ньютона, Рене Декарта, Христіана Гюйгенса та багатьох інших учених.
Г. Галілей – один із перших, хто звернувся до фізичного досліду, і перший, хто поєднав фізику з математикою.
Вагомим у становлення механіки як науки був внесок І. Ньютона (1643-1727 рр.). Сформульовані ним закони руху та взаємодії тіл, закон всесвітнього тяжіння стали основою для створення першої фізичної теорії – класичної механіки. Й понині механікою Ньютона користуються для розрахунку рухів різних тіл, зокрема планет і штучних супутників Землі. Також значним є внесок І. Ньютона у вивчення світлових явищ. На надгробку його могили викарбувано слова: “Тут спочиває вічним сном сер Ісаак Ньютон, дворянин, старанний, мудрий і вірний тлумач природи, який майже божественним розумом першим вивів з факелом математики рух планет, шляхи комет і припливи океанів. Нехай смертні радіють, що існувала така окраса роду людського”.
Джеймс Джоуль Майкл Фарадей
Успіхи механіки дали поштовх для розвитку інших галузей фізики. Михайло Васильович Ломоносов (1711 -1765 рр.) висунув ідею залежності температури тіла від швидкості руху корпускул (молекул) і за її допомогою пояснив процеси нагрівання та охолодження тіл.
Велике значення для розвитку фізичної теорії мали відкриття Джеймса Джоуля, Роберта Майєра та Германа Гельмгольця. Перший закон термодинаміки, відкритий ними у різні часи, дав змогу встановити взаємозв’язок різних типів руху матерії та можливість їх взаємного перетворення.
Відкритий у 1784 р. Шарлем Кулоном (1736 – 1806 рр.) закон взаємодії електричних зарядів започаткував розвиток теорії електричних явищ. У ХІХ ст. завдяки дослідженням Анрі Ампера (1775 – 1836 рр.), Майкла Фарадея (1791 – 1867 рр.) та інших учених було відкрито взаємозв’язок електричних і магнітних явищ. Джеймс Максвелл (1831 – 1879 рр.) створив теорію електромагнітного поля, передбачив існування електромагнітних хвиль. У 1888 р. Генріх Герц (1857 – 1894 рр.) відкрив електромагнітні хвилі та експериментально довів правильність теорії Д. Максвелла.
Джеймс Максвелл Альберт Ейнштейн
XX ст. ознаменувалося новими відкриттями у галузі фізики. Вчені дедалі глибше пізнавали природу матерії. Запропонована Альбертом Ейнштейном теорія відносності дала змогу по-іншому подивитися на рух матерії, встановити взаємозв’язок простору й часу як форм її існування. Ернест Резерфорд та його учні експериментально встановили наявність у атома позитивно зарядженого ядра та електронної оболонки, а Нільс Бор запропонував першу теорію будови атома. Внаслідок цих досліджень людство отримало нове джерело енергії – атомну енергію.
Учені дедалі глибше проникають у мікросвіт, пізнаючи будову речовини і водночас Всесвіту. Дослідження, які проводять у сучасній фізиці, потребують усе складнішого обладнання, а відкриття стають результатом напруженої колективної праці вчених.
