Завдання та вправи для самоконтролю – Дієприкметник
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Дієприкметник
Завдання та вправи для самоконтролю
1. Спишіть текст. Випишіть дієприкметники, поставте до них питання.
Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде, втомлене днем небо з’являються крадькома несміливі зорі, Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла й приємне почуття скінченого дня. Вони несуть додому спечене, як і земля, тіло, а в складках одежі пахощі стиглого колоса… Розігнута врешті
2. Прочитайте речення. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок.
1. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море (М. Трублаїні). 2. Тремтячими руками розгорнув Тарас папір (О. Іваненко). 3. Дбайливо политі й старанно підстрижені квіти красувалися серед в’янучих трав (В. Собко). 4. Око знов ваблять блукаючі вогні (М. Коцюбинський). 5. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість). 6. В зів’ялих листочках хто може вгадати красу всю
3. Спишіть, вставляючи пропущені закінчення. Дієприкметники підкресліть, визначте їх рід (в однині), число і відмінок.
1. Осяян… сонцем, усміхнен… люди по вулицях Києва йдуть (В. Сосюра). 2. Пісня моя в невмируч… силі в моїм серці ясніє, живе (І. Франко). 3. Віз котився вузькою наїжджен… дорогою (М. Коцюбинський). 4. Засліплююч… струмінь рідкої сталі з важким шумом ринув у ківш. 5. Дорога зникла десь у горах за перевалом, до блиску викупай… зливами, повит… на верхах серпанками вогких розсіян… хмар (О, Гончар). 6. Між пожовкл… стернями лежить бит… осінній шлях (Ю. Яновський). 7. Якщо вода не тече, її називають мертвою, стояч… . 8. На березі валялися верби з корінням, викинут… повінню (М. Коцюбинський).
4. Спишіть. Замість крапок вставте дієприкметникові звороти, узгоджуючи дієприкметники з іменниками. Розставте коми.
1. За лісом починалося село… (розкиданий в горах та глибоких ярах). 2. Доріжка… (колись вимощений цеглою) тепер до половини заросла зеленим мохом. 3. Раставиця знову ховається між двома високими вербовими стінами… (неначе обсипаний зеленим пір’ям). 4. Червоні та сині квітки… (повишиваний на рукавах) дуже приставали до чорних брів (І. Нечуй-Левицький). 5. Передо мною простягся шлях… (обтиканий з обох боків старими липами у два ряди). 6. Згори було видно широку долину… (обставлений горами, вкритими лісом). 7. Невеличкі біленькі хатки… (окутаний садками та левадами) розбіглись по пагорбку. 8. Розкішні крислаті кущі з буйною лозою… (обліплений лапатим листом) вкривали підгір’я. 9. Гола земля безнадійно сіріла під олов’яним небом… (битий крилами вітру) (М. Коцюбинський).
5. Випишіть із наведених речень дієприкметники. Визначте їх вид, стан, час і синтаксичну роль.
1. Дрібні хатки під солом’яними дахами залишалися позаду, їх змінили кам’яні будинки, криті гонтою і бляхою, муроване передмістя тіснішало, стискалося… 2. Чужинці загомоніли, захоплені сміливими словами незнайомого… З. Він був не надто високий, але кремезний, одягнений у дорогий запорізький жупан; брязнула об край столу шабля в обсипаних коштовними каменями піхвах… 4. Полковник чекав з розпростертими для обіймів руками, поки кошовий скочив з коня. 5. Катерина повернула голову до сенаторів, обвішаних медалями й орденами, перев’язаних навхрест малиновими і голубими стрічками… 6. З перев’язаною рукою, в довгополій шинелі квапиться до станиці Зи-мовейської відпущений з війни поранений солдат Омелько Пугач. 7. Тупіт уже за спиною, чути мову вершників, та не оглядався мандрівник, задив-лений у плин ріки, заглиблений у себе (Із творів Р. Іваничука).
6. Утворіть:
А) від поданих дієслів – пасивні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник чоловічого роду, утворений від виділеного дієслова.
Наситити, Загоїти, виписати, замісити, виплекати, шити;
Б) від поданих дієслів – пасивні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник жіночого роду, утворений від виділеного дієслова.
Зберегти, Натрудити, заспокоїти, перемелювати, бажати, прогнити;
В) від поданих дієслів – активні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник чоловічого роду, утворений від виділеного дієслова.
Постаріти, порідіти, Обважніти, згоріти, позеленіти, потемніти.
7. Випишіть із наведених речень дієприкметники. Визначте їх вид, стан, час і синтаксичну роль.
1. Сивко, забілений снігом, видавався ще сивішим, а лелека знову трусився біля нього від холоду (М. Вінграновський). 2. То була Одарка – тремтяча, мокра як хлющ (Гр. Тютюнник). 3. Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене (Л. Костенко). 4. Коли по садках зібрали всю садовину, пішли люди збирати в ліс смачну, солодку, почорнілу ягоду… (Остап Вишня). 5. Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту
Обличчя вилискували радістю і здоров’ям (О. Довженко).
8. Випишіть окремо дієприкметники і прикметники. Поясніть лексичну і граматичну різницю між ними.
Сім’ю Вихорів зустрів також цей свіжий луговий запах. Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі, бо ранок був теж тихий та безвітряний і обіцяв сонячний жаркий день. Сонце уже зійшло, але його не було видно із-за темного лугу; небо освітилося ясно й погожо, і луг теж посвітлішав і прихорошився. Уже горіли мохнатими і червоними, як жар, шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком; цілими озерами поміж трав біліли соромливі невісточки в жовтих шапочках і білих віночках з пелюсточок навколо голівок; виплітався та спалахував іскрою петрів батіг; розпарена нічною задухою, гостро і нудливо смерділа болиголова, яка то тут, то там здіймалася вище всіх на своєму товстому і порожньому стовбурі, увінчаному тоненькими, схожими на віття кропу гіллячками; іноді посеред луки розкішно кущився верболіз, схожий здаля на копицю сіна; над ними уже кружляли чайки, вишукували вранішню поживу на сніданок. Близькість ріки відчувалась особливо виразно не тільки по тому свіжому холодному повітрі, яким віяло з очеретів, а й по щедрій росі на травах, яка бризкала людям на руки і на ноги світлими льодяними краплями, таємничістю звуків, властивих для кожного приріччя: тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки. Може, то лисиця вигулювала очеретами, а може, вовк-сіроманець підшукував собі посухіщий острівець, щоб розташуватися там на цілоденний відпочинок та подрімати на сонечку після тяжких і невдалих нічних мандрів (Г. Тютюнник).
9. Перепишіть, розкриваючи дужки. Від дієслів, що в дужках, утворіть активні дієприкметники і поставте їх у потрібному роді, числі й відмінку.
1. Мовчання й тиха скорбота залягли в (заніміти) залі (І. Цюпа). 2. Від землі йде духмяний аромат (зів’янути) трав (Я. Баш).3. Попадало додолу покручене, (зчорніти) листя (М. Коцюбинський). 4. Стиха лущиться зерно з (перестигнути) колоса (М. Коцюбинський). 5. Бачу, як синє небо розтяли чорні (дихати) крила ворони (М. Коцюбинський). 6. У лісі вже ставало тісно від (прибувати) військ (О. Гончар). 7. Край шляху серед (палати) маків зостався свіжий горбик землі з маленьким гранчастим обеліском (О. Гончар). 8. Смереки жалібно стогнали, наскрізь (промокнути) у темній пущі (І. Франко).
10. Перепишіть, розкриваючи дужки. Від дієслів, що в дужках, утворіть пасивні дієприкметники й поставте їх у потрібному роді, числі й відмінку.
1. Сумно в гаю (заспокоїти), вічною ніччю (придавити) (Леся Українка). 2. Земле моя рідна! Ти вздовж і впоперек (сходити) (натрудити) солдатськими ногами (М. Чабанівський). З. Добріє світ, (народитися) в любові (Т. Коломієць). 4. Край моря сонце золотить (укрити) лісом гори (Н. Забіла). 5. Ніким не (сходити) нас ждуть путі (О. Ющенко). 6. Рівно й спокійно дише (натомитися) з праці земля (М. Рильський). 7. І на (оновити) землі врага не буде, супостата (Т. Шевченко). 8. Тепла ніч, (наповнити) степовими пахощами, пропливла над Асканією (О. Гончар). 9. Вже минули село і поїхали понад течією, (обсадити) густими старими вербами (І. Нечуй-Левицький).
11. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання не з дієприкметниками.
1. І кликав день в (не) міряні світи (Я. Шпорта). 2. Причаїлися гори, заворожені красою ніколи (не) бачених степів (О. Гончар). 3. Степ квітував. (Не) займаний, звіку (не) ораний, високотравний (О. Гончар). 4. Треба було перейти рівне, (не) заросле й (не) закрите плавнями місце (М. Коцюбинський). 5. Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, (не) обгороджені тинами (І. Нечуй-Левицький). 6. Мікроскоп відкрив людині світ, (не) бачений простим оком. 7. Партизан опинився перед річкою, вражений (не) сподіваною перешкодою (Ю. Збанацький). 8. Молода (не) витрачена сила хвилею вдарила в груди (М. Коцюбинський).
12. З’ясуйте, у яких реченнях виступає дієприкметник, у яких він функціонує як прикметник, а в яких – як іменник.
1. Ясногорська, повзаючи в прибережних росяних шелюгах, перев’язує поранених піхотинців (О. Гончар). 2. Вітром розмаяний вогонь в’ється, тріщить, гоготить (Леся Українка). 3. Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного (О. Довженко). 4. Гризуча турбота і напружена нашорошеність відчувалися в його погляді (3. Тулуб). 5. То не вмерлі, не убиті, не суда просити! Ні, то люди, живі люди, в кайдани залиті! (Т. Шевченко) 6. Як тополя стала в полі, при битій дорозі (Т. Шевченко). 7. Його не бачили лежачим ниць, хіба тоді, як пив з потока воду (Д. Павличко). 8. Група приїжджих зупинилася на пагорбі… Перед ними на десятки кілометрів простяг лися порослі лісами знамениті плавні з мальовничими озерами, затоками, з якими нерозривно пов’язані спогади дитинства (О. Довженко). 9. Поміж прибулими швидко зав’язались знайомства (В. Козаченко). 10. Добре, що серце не знає омани, добре, що наші дороги кипучі (А. Малишко). 11. А журавлі летять собі на той бік ключами. Плаче козак – шляхи биті заросли тернами (Т. Шевченко). 12. Навкруги стеляться родючі придунайські рівнини (О. Гончар). 13. Недалеко від посивілого у віках Києва…на мальовничій, повитій зеленню горі підноситься у височінь бронзова постать поета (М. Рильський).
13. Спишіть речення, підкресліть безособові дієслівні форми на – но, – то і поясніть їх творення.
1. На галяві вже збудовано хату, засаджено городець (Леся Українка). 2. Останній екзамен складено, школу закінчено (О. Донченко). 3. Більше ста верблюдів було в цей день запряжено у водовозки, зав’ючено бурдюками та барилами з артезіанською водою (О. Гончар). 4. В історичному музеїзібрано багато експонатів (М. Чабанівський). 5. Зібрано жнива, останній сніп накошено пшениці (А. Малишко). 6. На невисоких столах лежать карти. Там все накреслено, все розраховано (В. Собко). 7. Дощ без устанку лив осінь і літо: луки затоплено, трави побито (П. Грабовський).
14. Де це можливо, пасивні дієприкметники замініть безособовою формою на – но, – то.
1. Стіл застелений полотняною скатертиною. 2. Долівка потрушена свіжою травою. 3. Дідові очі прикуті до фотокартки на стіні. 4. Корабель спущений на воду. 5. Робота закінчена. 6. Хлопці зморені денною працею. 7. На цій ділянці посіяні буряки. 8. Хліба скошені й обмолочені.
15. Зробіть морфологічний розбір дієприкметників.
1. Мовчали закурені поля, німувала насічена рубцями-переметами дорога, тільки діброва, до якої він (Богдан) саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром; незлинялі, накучерявлені дуби, як військо шолом’яне, стояли плечем в плече проти них, надламували їхню силу, а самі по коліна вгрузали в сніг (М. Стельмах).
2. Дорога лежала під хмарами тиха, упокорена, заслана м’ятою-перем’ятою піщаною потертю, поля не засіяні і не волочені, сумовито-зобиджені. Навколишній світ тривожно завмер, все чогось ждало, сумувало у важкому неприглядному чеканні (Ю. Збанацький).
