Дієприкметник
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Дієприкметник
Сама назва свідчить про те, що ці слова пов’язані з дією (а отже, і з дієсловом) і водночас мають ознаки прикметника. Отже, Дієприкметник – це особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.
Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид (доконаний або недоконаний) та час (теперішній або минулий).
Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте:
Час дієприкметника зумовлений тим, коли з’явилася ознака, на яку він вказує, – у минулому чи тепер: пОсивілий (минулий час), Сивіючий (теперішній час)..
Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (Підкреслений, підкреслена), числами (Підкреслені – множина), відмінками (Н.: Почорнілий; P.: Почорнілого; Д.: Почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: Жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно Зоране поле. Поле Зоране вчасно).
На відміну від прикметників дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов’язану з дією. Порівняйте: Тихий куток – стихаючий гомін; біла стіна – побілена стіна.