НЕ з різними частинами мови – Частка
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Частка
НЕ з різними частинами мови
Не пишеться разом: – коли виступає у складі будь-якої частини мови (крім дієслова) в значенні префікса, тобто коли слово без цієї частки не вживається: Невільник, негода, недуга, нежить, немовля, ненависть, неук; невгасимий, непохитний, незліченний, невпинний, невсипущий, негайний, ненависний, ненастанний, непохитний, нестямний; невдовзі, невинно, невпинно, незабаром, непорушно, несамовито, несказанно. З дієсловами Не пишеться завжди окремо, крім тих,
– у складі префікса Недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах неповною мірою: Недобачати, недовиконувати, недодержати, недоїдати, недоказувати, недолюблювати, недооцінювати, недоплатити, недочувати. Якщо частка Не виступає для
– з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з Не означають одне поняття: Невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недарма, недурно, нехотя, а також: незважаючи на…, невважаючи на…, немов, неначе;
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Частка Не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою Ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять: Далеко, зовсім, аж ніяк: ні до чого не здатна людина; нітрохи не цікава лекція; далеко не досконалий твір; зовсім не великі обоє ‘язки; аж і ніяк не приємні спогади.
– з дієприкметником, якщо він є означенням іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: Незакінчена праця, нез’ясовані питання, нержавіюча сталь, неспростовані факти.
Не пишеться Окремо:
– зі словом, з яким вона не становить одного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує – людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс;
– при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на – но, – то й дієприслівниках: Не може не бачити, не підходячи ближче, не поспішаючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлоги не вимито;
– з прикметниками у функції присудка, якщо часткою заперечується ознака, виражена даним словом: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає у Дніпро (одне поняття);
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе є (був, була тощо), частку Не Слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує смисл, частку Не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) Нестарий (тобто відносно недавно збудований).
– з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаного листа;
– з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: Не три, не п’ятий; не ти, не цей, не інші; не інакше, не так; не при…, не на…; не то… не то; також Не раз;
– з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, що пишуться через дефіс: Не дуже, не зовсім, не цілком; не від того, не досить, не можна, не треба; розмовляють не по-нашому.
