СЕРАДЕЛА – ОДНОРІЧНІ БОБОВІ ТРАВИ
КОРМОВІ ТРАВИ
9.1. ОДНОРІЧНІ БОБОВІ ТРАВИ
9.1.5. СЕРАДЕЛА
ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Сераделу вирощують на супіщаних і глинисто-піщаних досить вологих грунтах. Часто її називають “конюшиною пісків”, оскільки вона добре росте на піщаних грунтах у помірно вологому кліматі. На дуже сухих і карбонатних грунтах росте погано. Кормова цінність серадели дещо вища, ніж конюшини. Так, 100 кг зеленої маси серадели містять у середньому 2,5 кг перетравного протеїну і відповідають 17,2 кормової одиниці, а 100 кг сухої маси – 16% протеїну і до 2% жиру.
На
Вико-вівсяної сумішки – 205,6, конюшини лучної – 199,4. Ці дані свідчать про велике значення серадели як кормової культури на піщаних грунтах. Слід зазначити, що собівартість її зеленої маси менша, ніж собівартість зеленої маси кукурудзи.
Основними районами вирощування серадели є поліські райони України, а також Білорусі та центральні й південно-західні області Росії.
БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Серадела посівна (Ornithopus sativus Broth.) належить до перехреснозапильних
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Серадела малочутлива до весняних приморозків, насіння її проростає за температури 3-5 °С, а сходи переносять приморозки до мінус 8 °С. Серадела маловибаглива до тепла і світла, добре росте під покривом зернових культур. На початку вегетації росте повільно, утворює сильну кореневу систему, тому добре пристосовується до покривної культури.
СОРТИ. В Україні поширені такі сорти серадели: Скоростигла 3587, Яворівська місцева, Любешівська місцева.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Посіви серадели розміщують у паровому полі або ранньою весною її підсівають під озимі (іноді під ярі зернові), а після жнив використовують на зелений корм чи зелене добриво. Сераделу навесні часто підсівають під зріджену конюшину, тоді з другого укосу мають більше зеленої маси.
Під озимі сераделу підсівають дисковими сівалками впоперек напряму рядків основної культури. Насіння загортають на глибину 2-4 см. Норма висіву – 45-50 кг/га.
Найкращою покривною культурою для серадели є жито. Якщо сераделу підсівати під ярі зернові культури, у вологі роки вона переростає, що погіршує збирання покривної культури.
Для сівби серадели на грунтах, де її вирощують перший раз, насіння обов’язково потрібно обробити нітрагіном. У дослідах, проведених у Львівському державному аграрному університеті, врожайність сіна серадели після обробки насіння нітрагіном становила 43,6, а без обробки – 28,5 ц/га.
Урожай сіна і насіння серадели значно підвищується після внесення фосфорно-калійних добрив (Р30К40).
Якщо сераделу вирощують у зайнятому пару і без покривної культури, кращими попередниками для неї є просапні. Восени під сераделу проводять глибоку зяблеву оранку, а навесні – боронування і культивацію. Перед сівбою грунт коткують для рівномірного і неглибокого загортання насіння (2-4 см).
Якщо сераделу вирощують на зелений корм або сіно, застосовують рядковий спосіб з нормою висіву 40-50 кг/га. Під озимі, а також під ярі зернові культури сераделу підсівають напровесні дисковими сівалками впоперек напряму рядків.
На насінники висівають 30 кг/га насіння серадели з міжряддями 30 – 45 см. Якщо сівбу проводять рядковим способом, норму висіву збільшують до 40 кг/га.
Улітку сераделу скошують на зелений корм, а пізно восени на її посівах випасають корів, коней та овець. На сіно сераделу збирають під час повного цвітіння, коли вона містить найбільше поживних речовин.
Цвіте серадела у червні – липні, достигає нерівномірно в серпні. Фаза цвітіння дуже розтягнута. Вегетаційний період у неї досить тривалий – 110-120 діб.
Оскільки стигле насіння серадели швидко обсипається, на насіння її збирають до того, як достигне більшість бобів. Сераделу на насіння потрібно збирати тоді, коли достигнуть нижні боби. Скошений травостій досушують у валках, як і конюшину. Обмолочене насіння зберігають у сухих приміщеннях.
Урожайність насіння серадели становить близько 8 ц/га. Солома її з насінних посівів за кормовою цінністю прирівнюється до лучного сіна. Полова серадели є добрим кормом для корів, свиней, птиці.