ЗАЛОЗИ БДЖОЛИ
ЗАЛОЗИ БДЖОЛИ – органи, що секретують речовини, необхідні для нормальної життєдіяльності організму бджоли та для виконання функцій, пов’язаних з біологічними особливостями бджіл. 3. б. виконують різні функції. Так, верхньощелепні 3., мандибульні, розташовані в області голови, біля основи мандибул. Вони мають протоки, які відкриваються в місці кріплення мандибул до голови. Верхньощелепні залози робочої бджоли секретують речовину, що входить до складу маткового молочка, яким бджоли вигодовують не тільки матку, але й личинок бджіл і трутнів.
Найбільші
Глоткові 3. – являють собою два довгі маленькі мішечки, покладені щільними петлями й завитками з боків внутрішньої порожнини голови. Ці 3. б. складаються з численних альвеол,
У маток і трутнів глоткові 3. відсутні, тому що вони не вигодовують розплід і не беруть участі в переробці нектару.
Нижньогубні 3. – складаються з двох частин: одна розміщена у вентральній частині грудей у вигляді скупчення залоз, протоки яких відкриваються в резервуарах; друга розташована в задній частині голови. Пухирчасті часточки задньоголовної 3. утворюють три відгалуження, протоки кожного з яких з’єднуються в непарну протоку, яка, у свою чергу, зливаючись із протокою грудної 3., відкривається на межі між підборіддям і язичком нижньої губи.
Грудні 3. – складаються з безлічі подовжених мішечків на кінцях гілкуватих проток, що ведуть до пари резервуарних мішків. Звідти виходять дві протоки, які з’єднуються в задній частині голови в одну протоку, що відкривається в слинний шприц. Грудні 3. виділяють секрет, що складають дві відособлені рідини: перша – водяниста, друга – масляниста. Бджоли розщеплюють цукор секретом нижньогубних 3., чистять матку, використовуючи рідину, розчинну у воді, і все це за допомогою першої рідини. Масляниста рідина необхідна для чищення хоботка перед прийманням їжі, для полірування й чищення чарунок тощо.
Задньоголовні. 3. – маленькі грушеподібні тільця, розташовані у верхній частині задньої стінки голови. їхні протоки з’єднуються усередині головної порожнини із загальною протокою грудних 3. Ці 3. краще розвинені в матки, менше розвинені в робочих бджіл, і майже не розвинені в трутнів.
Воскові 3. – видозмінені гіподермальні клітини, що знаходяться під восковими дзеркальцями. Віск виробляється у воскових 3. у рідкому вигляді. Він виділяється на поверхню воскових дзеркалець. Бджоли знімають застиглі пластинки й використовують їх при будівництві стільників. Максимального розвитку й найбільшої продуктивності воскові 3. досягають до 12-18-денного розвитку бджоли з появою узятку в природі.
Пахуча 3. – розміщена у верхній, або спинній, частині черевця робочої бджоли на кінці VII спинної пластинки (тергіту). Вона являє собою скупчення великих клітин, розташованих упоперек переднього краю тергіту. Увійшовши у вулик, бджола показує пахучу 3., вона ніби розсовує тергіти, і на поверхні з’являється невеликий резервуар-мішечок. Активно працюючи крильми, вона поширює свій запах. Таке поводження бджіл спостерігається, коли вони починають роїтися. У цьому випадку запах, виділюваний 3., закликає бджіл до об’єднання, спільного вильоту з вулика. Для бджіл, які працюють на медоносах,
Запах пахучих 3. є своєрідним орієнтиром, який вказує на місце збору нектару.
Отрутна 3. призначена для вироблення сильної отрути. Прядильні залози й залози внутрішньої секреції є в личинок бджіл.
