Зв’язне мовлення. Контрольне читання мовчки. Створення діалогів

ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ

Урок № 47

Тема: Зв’язне мовлення. Контрольне читання мовчки. Створення діалогів

Мета: з’ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння читати мовчки; формувати вміння складати й розігрувати діалоги відповідно до запропонованої мовленнєвої ситуації й мети спілкування, сприяти підвищенню рівня вправності діалогічного мовлення щодо його доцільності, логічності, лаконічності, виразності; формувати вміння правильно інтонувати репліки діалогу; вміння додержувати правил

спілкування, дотримувати норм літературної мови, доречно вживати формули мовленнєвого етикету; уточнювати й збагачувати словниковий запас, розвивати культуру усного мовлення, увагу, пам’ять.

Тип уроку: комбінований урок (перевірка й облік якості засвоєних знань, умінь, навичок; розвиток зв’язного мовлення).

Обладнання: текст для читання мовчки.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Проведення читання мовчки.

ІІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

ІV. Підготовка до складання діалогів.

Бесіда.

– Що називається діалогом?

Наскільки часто вдаються люди до діалогічного мовлення?

– У якому стилі здебільшого складаються діалоги? Чому?

– З якою метою письменники вводять до своїх творів діалоги?

– Скільки осіб може брати участь у діалозі?

– Від чого залежить зміст діалогів?

– Яка репліка називається реплікою-стимулом? реплікою-реакцією?

– Що треба взяти до уваги, вступаючи у діалог?

– Що потрібно врахувати, підтримуючи діалог, тобто відповідаючи на репліки мовця (виступаючи у ролі адресата мовлення)?

– Яка роль у спілкуванні, зокрема діалогічному, належить етикетним формулам (словам ввічливості)?

– Які з етикетних формул нині є найбільш уживаними?

Прочитати висловлювання. Чи можна вважати його діалогом? Скільки осіб бере участь у спілкуванні? Визначити репліки-стимули та репліки-реакції. Хто із співрозмовників є мовцем, а хто адресатом мовлення? Можливо, учасник діалогу почергово виступає то тим, то іншим?

– Ти коня напував?

– Напував.

– А чому в нього морда суха?

– А води не дістав.

– І як це ти у темряві впізнаєш своє пальто?

– По гудзиках.

– По гудзиках? Цікаво, які ж вони в тебе?

– У мене їх жодного немає!

Народна творчість.

Робота з підручником. Виконання вправи 253 (усно).

V. Робота над складанням і розігруванням діалогів.

Робота з підручником. Виконання вправ 254, 256, 257.

VІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання.

Вправа 258.

Додаткове завдання.

Навчальний диктант.

Схопила ворона рака та понесла через лиман у ліс, щоб поснідати. Рак каже вороні:

– Вороно! Знав я твоїх батька й матір. Славні люди були!

– Угу, – відповідає ворона, а рота не роззявляє.

– Братів і сестер твоїх знав! Гарні були люди! – каже рак.

– Угу, – гугнить ворона.

– Та до тебе їм не дорівнятися. Нема за тебе розумнішої! – розказує рак.

– Еге! – крякнула ворона і впустила рака в море.

Якщо когось одурять хвалою, люди кажуть: “Упустив рака з рота!” А як кого остерігають, то говорять: “Не випусти рака з рота!” (Нар. творч.; 86 сл.)

Тексти для читання мовчки

1. Кінь Бакун

Бакун був старий мудрий кінь. Колись він був, кажуть, білої масті, але шерсть давно злиняла, стала брудно-сірою. І коли річку запинало туманом, кінь і сам блукав, як туман…

Якось восени щось напало на мене, мабуть, коклюш. Мати взяла бричку, запрягла Бакуна, мене в пальто й кожух закутала, як дідугана, бо вже морозці вдарили, і повезла в Загатне, до лікаря. А вже вечір; постукали ми у двері, а дорогу заступила тітка з відром і віхтем: “Здрастуйте! – вклоняється нам. – В собачу пору приїхали. Прийом був і давно закінчився”. І ляснула дверима.

Ну, ми в когось там переночували, а вранці ще раз постукали. І знов та сама тітка. “Здрастуйте! – каже нам. – Прийому нема й не буде. Сидір Петрович на нараді”. Повернули ми бричку й поїхали додому…

Ви були в Загатному? Ото жаль! Річка там жабі по коліно, але широка, з піщаним дном. І брід кам’янистий, їдеш – бричку погицує. А була осінь, вітер холодний, аж струже в спину. Так мати на брід поїхала, щоб швидше додому. Підкотили бричку, глядь – річка замерзла. Вчора вода кипіла між камінням, а зараз – крига всуціль. Стала мати й журиться: “Що ж робити? На місток їхать – це ж п”ять кілометрів із гаком…”.

І поки вона журилась, я виліз тихенько з кожуха та на лід. А лід, наче скло, молодий, ясинцем називається. Ковзнешся – і несе тебе хтозна-куди. За мною і мати ступила на лід. Стала, підгицнула – крига тріщить, вгинається, але ні, не провалюється. А кінь? Копита ж у нього гострі. “Якщо провалиться кінь, – вголос міркує мати, – ноги поріже. А не провалиться, то однак по льоду не піде – не підкований”.

Бакун, мабуть, почув, як журиться мати. Підійшов до річки. Пирхнув, понюхав кригу. Став на коліна. Ноги підігнув, як полозки, і давай човгать по льоду, нам, нерозторопним, показує: підпихайте! Мати аж руками сплеснула: “От розумник! Ану, Льонь, підпихаймо за бричку!” Ми взялися з двох боків, штовхаємо бричку, і кінь іде навколішках, сунеться по гладенькій кризі. Крига вгинається, похрускує, але нічого… Тільки до берега – хоп, рвонувся Бакун, скочив на ноги і вже на землі.

А коклюша в мене й не було, то я просто на ковзанці застудився. Приїхали додому, мати попарила мене над гарячою картоплею, і я очуняв. Ось така історія про коня. (За В. Близнецем; 360 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Бакун був

А) молодий недосвідчений кінь;

Б) молодий, але хворий кінь;

В) старий мудрий кінь.

2. Пересування коня Бакуна оповідач порівнює

А) з вихором;

Б) зi смерчем;

В) із туманом.

3. Масть коня була

А) колись біла, а тепер брудно-сіра;

Б) колись ворона, а тепер брудно-сіра;

В) колись гніда, а тепер брудно-булана.

4. Восени оповідач захворів, як гадали,

А) на грип;

Б) на коклюш;

В) на запалення легенів.

5.Мати повезла хлопця до лікаря

А) в Залісне;

Б) в Запільне;

В) в Загатне.

6. Дверима перед носом у хворого і його матері хряснула

А) лікарка;

Б) фельдшерка;

В) тітка з віхтем.

7. Річка була

А) мілка й широка;

Б) мілка й вузька;

В) глибока й вузька.

8. Мати зажурилася, тому що

А) об’їжджаючи через міст, могла спізнитися на роботу;

Б) об’їжджаючи через міст, боялася замерзнути;

В) об’їжджаючи через міст, остерігалася ще більше застудити сина.

9. Лід на річці був

А) товстий і міцний;

Б) тонкий, наче скло, і молодий;

В) нерівний: то товстий, то тонкий.

10. Кінь Бакун

А) відмовився навіть ступити на лід;

Б) впевнено перейшов кригою;

В) перейшов по кризі навколішки.

11. До коня хлопчик-оповідач ставився

А) зневажливо й презирливо;

Б) неуважно й байдуже;

В) з романтичним захопленням і повагою.

12. Переходячи річку, кінь Бакун виявив

А) легковажність і дурість;

Б) винахідливість і обережність;

В) необачність і нерозважливість.

2. Лелеки

У нашій сім’ї дуже шанували лелек. А я прямо гордився перед усіма сусідами – ні в кого немає лелек, а в нас живуть.

Жили лелеки на великому круглому гнізді, виплетеному з паліччя. Жили весело, клопітливо. Дружили з усіма горобцями нашої вулиці. Ті розбійники свої гнізда мостили тільки в лелечому гнізді. Мабуть, розуміли, що тут вони в повній безпеці.

Кожної весни наші лелеки виводили пташат. Коли з’являлись маленькі, старі лелеки не гуляли. Так і снували з подвір’я на болото, а з болота на подвір’я. Лелечата були ненаситні: скільки їм не носи їжі – все витягують дзьобики, все їсти просять.

Цього літа старі лелеки вирощували чотирьох пташенят. Дуже швидко виросли лелечата. Вже не сиділи, а ставали на краю гнізда, нетерпляче махали крилами.

Нарешті одного прохолодного ранку я побачив, що наші лелеки кружляють над селом. Але чому молоді розгублено снують у небі, а старі повертаються до гнізда? Тільки тепер я помітив, що не всі пташата покинули гніздо. Одне з них сиділо і заздрісно дивилося у небо. Старі лелеки посідали на гнізді і почали щось розповідати лелечаті. Клекотіли на все село, все переконували у чомусь ледачу дитину. Мабуть, говорили: “Досить тобі, ледарю, сидіти, розпростуй крильця, летімо з нами в небо”.

Старі лелеки знялися з гнізда. Лелеча зосталось на місці.

Наступного ранку лелеки знову кружляли в небі. Було їх дуже багато. Видно, з усього села зібрались до гурту. Лелеча сумувало наодинці. Лелеки покружляли і непомітно відпливли за село.

Три дні минуло, а лелеки не з’явились. Одиноке лелеча сиділо на гнізді. Воно було голодне і зажурене.

Тоді я не витримав. Поліз на в’яза, дістав упертого птаха. Коли зніс на землю, побачив: воно ж калічка. Одне крильце в нього зовсім засохло, було безсиле.

Живе тепер те лелеченя в нас. Ми його годуємо і доглядаємо. Воно жде весни.

Жду весни і я. Хай зійдуть сніги, полізу на в’яза, посаджу на гніздо лелеченя, а там і старі лелеки повернуться! Ото буде радості, ото щаслива буде лелечиха! (За Ю. Збанацьким; 315 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Хлопчик-оповідач пишався:

А) своєю хатою;

Б) своїм подвір’ям;

В) “своїми” лелеками.

2. Горобці мостили свої гнізда у гнізді лелечому, тому що

А) поїдали принесені лелеками харчі;

Б) використовували на гніздо лелече пір’я;

В) розуміли, що там вони в повній безпеці.

3. Навесні лелеки снували з подвір’я на болото і назад, тому що

А) вони дуже непосидючі птахи;

Б) лелечата були ненаситні;

В) старі лелеки були ненаситні.

4. Цього літа батьки вирощували

А) чотирьох лелечат;

Б) п’ятьох лелечат;

В) сімох лелечат.

5. Коли лелеча сім’я злетіла, старі лелеки повертались на гніздо, тому що

А) стомлювались швидше за молодь;

Б) хотіли привчити дітей літати без них;

В) не всі лелечата злетіли з гнізда.

6. Лелеченя в гнізді

А) сиділо, бойдуже відвернувшись;

Б) заздрісно дивилось у небо;

В) голосно кликало батьків.

7. Старі лелеки

А) не звертали на лелеча жодної уваги;

Б) сіли на гніздо й надавали лелечаті стусанів;

В) намагалися умовити дитину злетіти.

8. Лелеки відпливли за село

А) того ж дня;

Б) наступного ранку;

В) наступного вечора.

9. Хлопчик зняв лелеча з гнізда

А) того ж вечора;

Б) наступного дня;

В) через три дні.

10. Лелеча виявилось

А) здоровим, але лінивим;

Б) хвореньким, калічкою;

В) здоровим, але кволим, захарчованим.

11. Хлопчик узяв до хати лелеченя, щоб

А) похизуватися перед друзями;

Б) порадувати навесні лелечиху;

В) продати лелеча до зоопарку.

12. Головна думка опрацьованого тексту така:

А) утвердження краси рідної природи;

Б) схвалення милосердя до слабких і кволих;

В) схвалення спритності i сили.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Зв’язне мовлення. Контрольне читання мовчки. Створення діалогів - Плани-конспекти уроків по українській мові