Прислівник
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Прислівник
Прислівник – це незмінна частина мови, що виражає:
– ознаку дії, коли залежить від дієслова або його форми: Писати (як?) красиво, зійшовши (куди?) нагору;
– ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника, прислівника: Занадто цікавий, чітко написаний, дедалі більше;
– ознаку предмета, коли залежить від іменника: кава по-турецьки.
Прислівники відповідають на питання: Як? якою мірою? коли? де? куди? звідки? з якої причини? з якою метою?
Прислівники
Прислівники на – о, – е, утворені від якісних прикметників, можуть мати ступені порівняння: Багато – більше – найбільше, дуже – дужче – найдужче.
Прислівники поєднуються з іншими словами в реченні синтаксичним зв’язком прилягання. Найчастіше вони вживаються з дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, прислівниками. У реченні виступають у ролі обставин часу, місця, причини, мети, способу дії, міри і ступеня.
Окрему групу становлять прислівники, що. виражають стан людини або природи: Мені соромно, на вулиці тепло, тихо навкруги. Такі прислівники в реченні виступають здебільшого присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.