Домашні господарства – господарства, які ведуть одна або кілька осіб, що мають спільне житло, з метою розширеного відтворення передусім людини економічної на основі кінцевого споживання продуктів сфери матеріального та нематеріального виробництва. Поняття “Д. г.” здебільшого синонімічне поняттю “сім’я”, хоч і ширше за обсягом, бо ведеться не лише в сім’ї, а й одинокими чоловіками і жінками; проте функції Д. г. і сім’ї здебільшого збігаються (див. Сім’я). До Д. г. може також належати домашня прислуга. Д. г. є власниками окремих
факторів виробництва та їх постачальниками, займаються виробництвом продуктів та послуг (ринкових і неринкових). Відповідно до системи національних рахунків ООН, до Д. г. відносять населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені та ін. Д. г. грунтується на приватній (трудовій і нетрудовій) власності. У США чисельність Д. г. 1980 становила 82,4 млн., 2002 – 111,3 млн.. Середній рівень їх доходів 1989 – 1991 – 39 тис. дол., 1999 – 2001 – майже 43 тис. дол., водночас частка Д. г. з доходами, нижчими за 15 тис. дол.
(рівень бідності), становила 1980 – 19,4%, 2002 – 16,1%; з 15 до 25 тис. дол. відповідно – 15,0 і 13,2%; з 25 до 35 тис. дол. – 13,6 і 12,3%; з 75 до 100 тис. дол. – 8,1 і 11%; понад 100 тис. дол. – 5,9 і 14%. Значна частина Д. г. в Україні (13,7 млн. сімей із 17) 2003 користувались присадибними ділянками, виснажлива праця на яких стала для більшості з них засобом виживання. Крім того, така праця є характерною в особистих підсобних господарствах. Для перепису населення та зіставлюваності отриманих результатів поняття “Д. г.” повинно, за рекомендацією ООН, базуватися на побутовому укладі, в межах якого задовольняються життєві потреби людей.
