Кредит вексельний – форма комерційного кредиту, який надають банки власникам векселів і постачальники своїм покупцям. Якщо один підприємець поставляє іншому партію товарів і як плату за це отримує не гроші, а вексель, який він може використати для сплати своїх боргів або врахувати в банку, то це означає емісію платіжних засобів. До закінчення термінів його оплати вексель є засобом платежу, а також окремим видом кредитних грошей. Якщо власник векселя не використовує його для оплати необхідних для нього товарів, він може продати вексель банку
або віддати під заставу. Продаж векселя – це сума вимог з векселя за винятком відсотків, комісійних платежів та інших накладних витрат, яку його власник отримує готівкою або у формі перерахування на свій рахунок. У розвинених країнах світу за допомогою векселів здійснюється бл. 90% товарних операцій, насамперед у сфері торгівлі. Центральні банки щодо обліку векселів висувають низку вимог, щоб не допустити необгрунтованого розширення кредиту. Так, Центральний банк ФРН вимагає, щоб: 1) за векселем відповідали як мінімум три особи, відомі своєю бездоганною платоспроможністю; 2) термін викупу банком векселя не повинен
перевищувати три місяці; 3) вексель має бути виставлений на основі реальної товарної операції. В разі продажу векселя банку подається заявка на кредит, перевіряється кредитоспроможність власника векселя, після чого банк дає згоду на його облік. При цьому переглядається т. зв. протестний лист для з’ясування того, чи не опротестовувався раніше цей вексель. Під час перевірки кредитоспроможності встановлюють суму векселів, яку може надати підприємець для обліку, відтак визначають кредитний ліміт із загальної суми вексельних зобов’язань позичальника.