Міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з одного регіону в інший, а також з однієї країни в іншу у пошуках роботи, вищої заробітної плати і кращих умов життя. М. р. с. зумовлена передусім нерівномірністю процесу накопичення капіталу, соціально-економічного розвитку окремих країн, неоднаковими умовами праці, наявністю значної армії безробітних та іншими причинами, М. р. с. відбувається, як правило, з менш розвинутих регіонів, країн у більш розвинуті. Міграційні потоки в основному спрямовані в країни Західної Європи та США.
Так, у країнах Західної Європи нараховується близько 14 млн. іноземних робітників та членів їх сімей. В межах ЄЕС обмеження на міграцію робочої сили відмінені Міжнародна М. р. с. складається з імміграції (припливу іноземної робочої сили в певну країну) та еміграції (відпливу робочої сили). М. р. с, зростає в період економічної кризи. В умовах розгортання НТР виникла така форма міжнародної М. р. с., як міграція науково-технічних кадрів. У країни Західної Європи емігрують робітники низькооплачуваних і частково середньо-оплачуваних трудоємних професій. Так, у Франції іноземні робітники становлять близько 80 % всіх будівельників, у Бельгії – приблизно 50%, шахтарів тощо. Із Західної Європи в CШA емігрують вчені, інженери, лікарі та інші висококваліфіковані фахівці. Після розпаду СРСР збільшились потоки еміграції з Росії, України, Білорусі у розвинуті країни Заходу.