ВІДДІЛ ПЛАУНОПОДІБНІ

Розділ 2. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН

Тема 2. ВИЩІ СПОРОВІ РОСЛИНИ

§ 30. ВІДДІЛ ПЛАУНОПОДІБНІ

Поширення. Розглядаючи “дерево життя” рослин (мал. 58), ви можете побачити, що від уже відомої вам групи риніофітів близько 400 млн років тому виникли три рівноцінні гілки спорових рослин: папоротеподібні, плауноподібні та хвощеподібні рослини. Предками сучасних плаунів були деревоподібні рослини лепідодендрони і сигілярії, стовбури яких сягали гігантських розмірів – більше як 20 метрів.

Схили берегів, на яких вони росли, поступово підмивалися

водою. Маючи слаборозвинену кореневу систему, плауноподібні

ВІДДІЛ ПЛАУНОПОДІБНІ

Мал. 72. Сучасні плауни: 1 – баранець звичайний; 2 – діфазіаструм сплюснутий

Та інші спорові рослини падали у воду, течією відносились у низини, де їх засипали пісок та мул. Без доступу кисню та під великим тиском із них за сотні мільйонів років утворилися поклади кам’яного вугілля. Потомки цих давніх гігантів – сучасні плауни.

У сучасній флорі відомо більше ніж 1 000 видів плауноподібних. В Україні плауноподібних лише 12 видів. Найбільша видова різноманітність плаунів характерна для тропічної і субтропічної

кліматичних зон. Є серед плаунів трав’янисті рослини, виткі ліани, що сягають 20 м заввишки, є й епіфіти, що живуть на інших рослинах. У помірних широтах вони зустрічаються, здебільшого, у хвойних і мішаних лісах як на рівнині, так і в горах.

Особливості будови. Сучасні представники відділу Плауноподібні – багаторічні, трав’янисті, переважно вічнозелені рослини. їх пагін вилчасто галузиться. Стебла плаунів постійно наростають верхівкою і, розростаючись, утворюють концентричні зарості – “відьмині кільця”. Таким чином, найстаріші пагони будуть у центрі, а молоді розміщені навколо по краю.

У плаунів, на відміну від деяких мохоподібних, уже з’являються справжні листки, стебла і корені. Корені не тільки закріплюють рослину в грунті, але й поглинають воду і мінеральні солі. Стебло може потовщуватися. Провідні тканини знаходяться в центрі стебла. Дуже дрібні лінійно-ланцетні листочки плаунів розташовані на стеблі по спіралі так щільно, що зовсім його закривають (мал. 72).

Особливості розмноження. Плауни, як і мохоподібні, розмножуються спорами. Спори у плаунів утворюються у спеціальних органах – спорангіях, які розміщені у пазухах окремих листочків або зібрані у спороносні колоски (мал. 73). Такі колоски утворені видозміненими листочками, щільно розміщеними один біля одного.

У плауна булавовидного спори однакові за розмірами і його розвиток типовий для вищих спорових рослин. Проростання спор довгі роки було загадкою, і тільки наприкінці XIX ст. вдалося виявити умови утворення заростку.

Потрапивши в землю, спори проростають через 4-8 років у безхлорофільні заростки, що мають форму барильця. Виявити їх неозброєним оком дуже важко. На нижній частині заростку утворюються ризоїди, а на верхній – чоловічі та жіночі статеві органи. Таким чином, статевим поколінням плауна є підземний заросток.

Після запліднення, для здійснення якого обов’язково потрібна вода, утворюється зигота, а з неї виростає спорофіт. Його ми і називаємо плауном, у той час як гаметофіта ніколи не бачимо: він має малі розміри і живе під землею.

Слід зазначити, що в деяких плауноподібних, зокрема селагінели, спори різні за розмірами: великі – макроспори та дрібні – мікроспори. Різноспоровість, яка стає характерною для всіх вищих насінних рослин і має велике значення для життя на суходолі, вперше виникає у плауноподібних.

ВІДДІЛ ПЛАУНОПОДІБНІ

Мал. 73. Будова плауна булавовидного:

1 – повзуче стебло; 2 – вертикальний пагін; 3 – спороносний колос; 4 – додаткові корені

Плауни – найдавніші спорові рослини, у яких у процесі пристосування до життя на суходолі ускладнюється будова тіла. У них з’являються справжні пагони та корені, які не лише утримують рослину в грунті, а й поглинають із нього поживні речовини. У життєвому циклі розвитку переважає нестатеве покоління – спорофіт.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


ВІДДІЛ ПЛАУНОПОДІБНІ - Біологія