Безособові речення – Односкладні речення
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Односкладні речення
Безособові речення
Безособовими називаються такі односкладні речення, у яких дія або стан не співвідноситься з дійовою особою. Якщо в означено-особовому або неозначено-особовому реченні підмет не визначений, але мислиться, то в безособових реченнях його взагалі немає.
Головний член безособового речення може бути виражений:
А) безособовим дієсловом. Схотілось сонця, веселого шуму ріки, теплого хатнього духу… (М. Коцюбинський). Сутеніло помалу (Є. Плужник);
Б) особовим дієсловом
В) дієслівними формами на – но, – то. Проса Покошено (М. Рильський). Полювання Відкрито! (Остап Вишня). Рятувальний круг Кинуто (О. Довженко);
Г) неозначеною формою дієслова, найчастіше в поєднанні з прислівниками або присудковими словами Жаль, треба, можна, слід, час, шкода. Спершу Треба Розсудити, а тоді Робити (Народна творчість). Усе Можна виправдати високою метою, та тільки не порожнечу душі (П. Тичина);
Г) прислівником (зі зв’язкою або без неї). І зелено, й червоно,
Д) словами Нема, немає, не було, не буде (додаток при них стоїть у родовому відмінку). Поганому виду Нема стиду. З поганої трави Не буде доброго сіна (Народна творчість).
