Категорія співвідносної інтенсивності ознаки
ПРИКМЕТНИК
4. СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
Категорія співвідносної інтенсивності ознаки
Поняття інтенсивності ознаки е реальним, але похідним явищем позамовної дійсності. Воно виникає тоді, коли предмети порівнюються не за ознакою, а за її якісним станом, коли увага зосереджується не стільки на ознаці як властивості предмета, скільки на якості ознаки, що поєднує в собі такі особливості, як насиченість, або інтенсивність, більшу або меншу міру її виявлення.
Якість ознаки, закладена в її інтенсивності,
Структура категорії співвідносної інтенсивності ознаки становить тричленну парадигму граматичних значень, сформовану з грамеми звичайного, або помірного ступеня, грамем вищого і найвищого ступенів порівняння, напр.: щедрий – щедріший – найщедріший, вагомий – вагоміший – найвагоміший.
Лексеми,
Номінація ознаки різної інтенсивності співвідносна двом якісним станам предметів і кваліфікується через це як словотворчий процес. Змістова розбіжність виразників ознакової парадигми доповнюється різними синтаксичними функціями, які вони виявляють у структурі речення. Прикметник у формі звичайного, помірного рівня ознаки лише відтворює її як властивість, одну з особливостей буття позамовного об’єкта і природно перебуває в залежній позиції від Іменника, що називає цей об’єкт, напр.: “Високі верби шуміли над ровом, і небо між ними синіло, наче сталь” (М. Коцюбинський). Форми вищого і найвищого ступенів інтенсивності ознаки передають її як стан предмета, а тому виконують роль присудка і переходять у позицію дієслова, напр.: “…верхи старих осокорів вдвоє вищі од лісу” (І. Нечуй-Левицький); “…край шляху могили, а одна найвища. Як злізти на неї та глянути навкруги який же світ широкий!” (А. Головко).
Різна позиційна закріпленість компонентів ознакової парадигми свідчить про те, що для прикметників вищого і найвищого ступенів інтенсивності ознаки первинною й роль присудка, а вторинною – означення – атрибута. Прикметникй, вжиті як ознакове слово, первісно функціонують у позиції приіменникового залежного члена, функція присудка для них вторинна. Таким чином, існування форм вищого і найвищого ступенів порівняння інтенсивності ознаки предмета вмотивоване їх семантико – синтаксичними особливостями і вирізняє останні з-поміж інших форм прикметника, зокрема назв збільшеної або зменшеної кількості ознаки, для яких роль означення – атрибута є первинною.