Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль – Дієслово
МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Дієслово
Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль
Дієсловом називається самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета як процес і виражає це значення в граматичних категоріях способу, часу, виду, стану, особи (або роду). Дієслово відповідає на питання Що робити? що зробити? що робить? що зробить? та ін.
Значення дії, що виражається дієсловами, досить широке. Воно охоплює фізичну дію особи (Майструвати, зв’язувати, різати, фарбувати), стан, у якому перебуває істота чи предмет (Лежати,
Дії, стан, виражені дієсловами,- це динамічні, активні ознаки, пов’язані з можливістю розгортання дії в часі (Читав, читає, читатиме; зраділа, радіє, радітиме). Саме динамічним (процесуальним) характером вияву ознаки дієслова відрізняються від прикметників і прислівників, які теж виражають ознаку, але ознаку статичну,
Дію можуть виражати не тільки дієслова, а й віддієслівні іменники, наприклад: Боротися – боротьба, мовчати – мовчання, приїздити – приїзд. Проте дія, названа іменником, опредметнена, вона не може змінюватися в часі.
Вираження активної дії – загальне лексичне значення дієслова.
Із цим значенням тісно пов’язані морфологічні ознаки дієслів, а саме: дієслова мають вид (доконаний або недоконаний), бувають перехідними або неперехідними, змінюються за способами (дійсним, умовним і наказовим), часами (теперішнім, минулим і майбутнім), числами й особами (або за родами в минулому часі та умовному способі).
Морфологічні особливості дієслова виявляються в тому, що воно має чотири основні форми: неозначену форму (інфінітив), особові форми, дієприкметник і дієприслівник.