Особливості вживання в мовленні односкладних і двоскладних, поширених і непоширення простих речень
СТИЛІСТИКА СИНТАКСИСУ
§ 30. Особливості вживання в мовленні односкладних і двоскладних, поширених і непоширення простих речень
Односкладні речення – це такий тип речення, що має підмет або присудок. Односкладні реченця з підметом називаються називними: Весна. Жайворонок в небі.
Односкладні речення з присудками поділяються на групи:
– означено-особові (дієслово-присудок виражений 1-ю або 2-ю особою однини чи множини теперішнього і майбутнього часу дійсного чи наказового способу: Дихаєш і не надихаєшся свіжим повітрям);
-неозначено-особові
– узагальнено-особові (діюча особа мислиться узагальнено, здебільшого це загадки, прислів’я, приказки: Курчат восени лічать);
– безособові (дієслово-присудок виражений безособовими дієсловами: Світає; інфінітивними; дієслівними формами на – но, – то; словом немає).
331. Означено-особові: Розвію хмару, над життям навислу. Дорости до пісні матерів.
Неозначено-особові: Весною в селі встають рано. По обіді дякували батькові – матері. Призначили б уже, нарешті, мене головою.
Узагальнено-особові:
Безособові: Сонцю над світом горіти. Словами серденька не одурити. Раз пригорнути, раз побалакать. Швидко розвиднілося. Пахне в’ялою травою, квітами. На лузі траву скошено. У кімнаті нікого немає.
336. Хата моя, біла Хата, рідна моя Сторона.
Назустріч тестуванню
1) а; 2) б; 3) в; 4) б; 5) а; 6) а.