Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів – сукупність економічних відносин між різними суб’єктами ринку (комерційними, інвестиційними банками, фондовими біржами та інституціональними інвесторами – страховими компаніями, пенсійними та інвестиційними фондами) щодо організації та купівлі-продажу акцій, облігацій і спеціальних цінних паперів. Складовими цих економічних зв’язків є організаційно-економічні відносини, пов’язані з організацією роботи фондових бірж і посередників, виконуваних ними функцій, з одного боку, і відносин економічної власності (привласнення) у процесі купівлі-продажу цінних паперів – з іншого. Обидва типи економічних відносин діють за офіційними правилами торгівлі. Крім того, на Р. ц. п. формуються своєрідні техніко-економічні відносини, пов’язані з діяльністю фондових бірж у різних регіонах країни і світового господарства. Серед цінних паперів, що продаються і купуються на ринку, виділяють цінні папери з фіксованим і не фіксованим доходом. До перших у ФРН, наприклад, відносять: 1) державні позики, 2) комунальні позики; 3) комунальні облігації та заставні листи; 4) промислові облігації. У США, Швейцарії на фондових біржах здійснюється і торгівля інвестиційними паперами (сертифікатами). В структурі Р. ц. п. важливе місце посідають заставні листи, які перетворились на цінні папери у США (подібні до державних облігацій) наприкінці 70-х XX ст. на основі заборгованості домогосподарств (така заборгованість за 1950-2001 зросла з 55 млрд дол. до понад 5 трлн дол.). Фінансовий дохід дають також привілейовані акції, передусім з накопичувальним дивідендом. До цінних паперів із не фіксованими доходами належать прості акції. Р. ц. п. поділяють на первинний і вторинний. В деяких країнах, зокрема у США, комерційні банки були позбавлені права скуповувати акції промислових корпорацій (2002 цю заборону, тобто Закон Гласса-Стігала, скасовано), у ФРН – мають право здійснювати операції з усіма видами цінних паперів. Залежно від цього посилюється або послаблюється роль інвестиційних фондів, інших інституціональних інвесторів. Акції та облігації розміщують переважно великі банки. Відносини привласнення у процесі купівлі-продажу цінних паперів виникають між різними суб’єктами фондового ринку. Позабіржовий обіг переважно поширюється на нові випуски цінних паперів, на розміщення облігацій промислових і торговельних компаній. Об’єктами привласнення є передусім різниця між цінами продажу та купівлі акцій, інших цінних паперів і сталим та змінним курсом (у ФРН частка цінних паперів зі змінним курсом становить до 20%), а також біржові збори, що вираховуються з ціни продажу фондових цінних паперів і нараховуються на купівельну ціну. Так, банк у ФРН отримує за посередництва з укладення угоди про продаж або купівлю акцій до 1% їхньої курсової вартості. Більші суми привласнюють у разі здійснення строкових операцій, за яких акції передають покупцеві, а оплату їх здійснюють протягом одного місяця. Біржові посередники – “ведмеді” та “бики”, які здійснюють ці операції від імені банків, приватних маклерів, функціональних капіталістів, спекулюють на зниженні і підвищенні курсу цінних паперів. Відносини економічної власності на Р. ц. п. виникають у разі утворення акціонерних компаній відкритого типу, випуску ними акцій і привласнення різниці між номінальною та фактичною (реальною) ціною на них (т. зв. засновницький прибуток). Р. ц. п. опосередковано формується у процесі продажу акцій промисловими корпораціями зайнятим у них найманим працівникам переважно за пільговими цінами. Загалом відносини економічної власності на Р. ц. п. встановлюються у процесі мобілізації тимчасово вільних грошових нагромаджень і заощаджень через купівлю-продаж цінних паперів на первинному і вторинному ринках, кредитування й фінансування приватного, колективного і державного секторів (і держави загалом), придбання їхніх цінних паперів на первинному ринку, біржових спекуляцій на вторинному ринку, в процесі руху фіктивного капіталу та ін. Важливу роль на Р. ц. п. за сучасних умов відіграють страхові компанії. Так, у США їх частка в корпоративних облігаціях на початку XXI ст. становила бл. 25%. Дедалі важливішу роль на світовому фінансовому ринку відіграє торгівля дериватами – похідними фінансовими інструментами на основі обігу цінних паперів. Так, 2001 в обігу перебувало бл. 120 трлн дол. таких дериватів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ринок цінних паперів - Економічний словник