ЖИТТЯ ПРИВАТНЕ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ЖИТТЯ ПРИВАТНЕ – невід’ємна частина цілісного життя людини, що охоплює ту систему її життєдіяльності, котра пов’язана з приватним (не держ., не сусп.) володінням, господарюванням, іншими формами діяльності та відповідними відносинами, а також індивідуальними відношеннями (ставленнями), або груповим почином, саморозвитком і самодіяльністю на основі виключно приватних (особистих чи групових) інтересів.
Можна вказати на такі сутнісні риси що відрізняють його від сусп.., форм буття людини:
Поділ соціального життя людини на дві більш-менш відокремлені сфери особистого та Ж. п. – явище істор. Для первісного суспільства характерна цілісність життєвого процесу людини. Щоправда, це була примітивна, нерозвинута цілісність, яка мала форму стихійного природного процесу.
Абстракція Ж. п. – продукт нового часу, для якого характерні утвердження приватного інтересу й абстракція держави як такої.
Заг. цивілізаційний процес істор. розвитку іде в напрямі цілісності людського буття, але на новому, вищому соціальному рівні з включенням до системи цілісної життєдіяльності людини всього багатства попереднього істор. розвитку.
Межа між держ., сусп. справами й інтересами, з одного боку, та приватними – з другого, є вельми тонкою та рухомою, тому виникає багато різноманітних колізій і навіть серйозних конфліктів при розмежуванні цих сфер.
Як складова частина цілісної системи життєдіяльності людини Ж. п. має певну автономію. В цій сфері людина – “у себе вдома”, тобто вона може повніше та самобутніше реалізувати себе, свої інтереси, потреби і навіть примхи. їй тут більше простору для того, щоб вільніше розпоряджатися своїми фінансами, власне людським потенціалом, обирати форму діяльності, вид хобі, коло спілкування, форму відносин з рідними, близькими, створювати ту модель життя, яка їй більше до вподоби або надасть більше вигоди (залежно від того, на що вона орієнтована у житті). Тут людина меншою мірою піддається контролю держави, сусп. ін-тів.
Ряд сенсових відтінків Ж. п має заг. цивілізаційне значення, проте у кожного народу можна спостерігати певні відмінності щодо устрою його життя, в тому числі й приватного. У цій сфері особливо виразно виявляється етнічний колорит: традиції, звичаї, обряди, ритуальні системи, весь спектр етнічної ментальності, що збагачує та уніфікує людське існування.
Сусп. та Ж. п. можна порівняти з двома сполученими посудинами. Відхід від сусп. форм життя та замкнення в сфері приватного, а тим більше особистого життя, робить буття людини біднішим, знижує рівень самопочуття, зменшує інтерес особистості до самого життя, а в складних випадках (для когось це – вихід на пенсію чи втрата роботи) призводить до драматичних наслідків. У свою чергу поглинення Ж. п. суспільним, повне підпорядкування Ж. п., скажімо, потребам в-ва, сусп. обов’язкам, не лише збіднює, а й істотно його деформує.
Ж. п. можна розглядати з двох боків: як соціальний простір, середовище, в якому проходить це життя; як систему безпосередньої життєдіяльності та особистих цінностей людини, її екон., соціальної, родинно-побутової поведінки.
Оскільки Ж. п. являє собою індивідуальний прояв соціального життя, то, природно, воно розгортається у соціальному просторі, що охоплює систему сусп. відносин, соціальних ін-тів, організацій, структур, весь спектр соціокультурних у творень. Однак особистість як суверенна істота формує в цьому просторі свій життєвий простір, який охоплює компоненти природного, соціального, а також: індивідуально-особистісного середовища.
