Кома і знак оклику при вигуках – Вигук як особлива частина мови
МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Вигук як особлива частина мови
Кома і знак оклику при вигуках
1. Вигуки виділяються комами, якщо вони вимовляються без особливої сили. О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках (Г. Сковорода). Ах, скільки струн в душі дзвенить! (О. Олесь).
2. Кома не ставиться:
А) після однозвучних із вигуками часток Ну, ох, ой. Ну що б, здавалося, слова… (Т. Шевченко). Ох і зрадів же він! Ой не світи, місяченьку, не світи нікому (М. Старицький);
Б) після вигуків, що стоять перед особовим займенником, за яким іде звертання. Гей ти, поле колоскове, молодість моя! (В. Сосюра).
3. Якщо вигук вимовляється з підсиленням, після нього ставиться знак оклику. У! Які ж округи скелі та шпилі! (Леся Українка). Ух! Який страшний ти, вовче, – не дивись на мене довше! (О. Олесь).