Боротьба політична

Політологічний словник

Боротьба політична – поширене явище політичного життя, проявом якого є зіткнення інтересів різних політичних сил у своєму прагненні кожної з них досягти певної політичної мети. Б. п. – явище об’єктивно історичне, без якого суспільний розвиток неможливий. Основою Б. п., її спонукальним джерелом є протистояння різних цілей, потреб та інтересів суб’єктів політичного процесу (соціальних груп, політичних партій і блоків, політичних еліт і лідерів). Об’єктом Б. п. є насамперед відносини влади, вплив на неї

через процес прийняття політичного рішення, здійснення певних політичних дій. За допомогою владних установ учасники Б. п. закріплюють власні позиції у різних інститутах державного управління, що забезпечує реалізацію та захист власних політичних інтересів. Центральним питанням будь-якої Б. п. є завоювання або утримання політичної влади. Тому Б. п. фактично присутня в кожному суспільстві, незалежно від соціально-економічного та внутрішньополітичного ладу.

За формами і методами Б. п. різниться залежно від конкретної політичної ситуації, наявності і співвідношення об’єктивних (соціально-економічні, внутрішньополітичні,

зовнішньополітичні) та суб’єктивних (політико – культурні та інтелектуальні якості головних учасників, їхні фінансові та пропагандистські можливості і ресурси, кадровий потенціал тощо) факторів. Історичний політичний досвід свідчить, що в умовах гострих кризових ситуацій Б. п. часто набуває масових, надзвичайно небезпечних форм: збройне повстання, громадянська війна, військовий заколот. В умовах відносно стабільної політичної ситуації, коли в суспільстві функціонує правова система і спрацьовують законодавчі механізми, Б. п. здійснюється формами і методами, які мають мирний характер. Це – міжпартійна боротьба у виборчих кампаніях, внутріпартійна боротьба різних фракцій, міжфракційна боротьба в парламенті, страйки і голодування та ін. Така форма Б. п., як заколот частіше здійснюється в слаборозвинених політичних системах, у монархічних державах або в тоталітарних суспільствах. У закритих чи напівзакритих суспільствах авторитарного і тоталітарного типу Б. п. здійснюється часто з опорою на репресивний апарат, за допомогою якого ліквідуються політичні конкуренти й опозиційні сили.

Б. п. в будь-якому суспільно-політичному режимі зводить до мінімуму можливість примирення і постійно провокує ситуацію протистояння сторін. Ступінь конфронтаційності чи прагнення консенсусу залежать від рівня загальної та політичної культури політичних еліт і лідерів, цивілізованості суспільства. Політичний процес у суспільстві відбувається цивілізовано, коли агресивні методи Б. п. поступаються місцем її мирним формам, серед яких домінують ідейно-політична боротьба, змагання за симпатії електорату, боротьба за добровільний і свідомий політичний вибір. На жаль, найчастіше під час Б. п. використовуються прийоми політичної маніпуляції (апологетичного і соціально-критичного напрямів), міфотворчість та насильство. Результатом Б. п. є політичне панування або гегемонія. Політичне панування організаційно закріплюється й оформлюється у відповідні владні форми та установи, які можуть стати завершальними акордами Б. п. переможців.

Бутенко А. П. Современный социализм. Вопросы теории. – М., 1989; Головатий М. Ф. Соціологія політики. – К., 2003; Політичний енциклопедичний словник. – К., 1997.

А. Пахарев

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Боротьба політична - Довідник з політології