Маржиналізм (від фр. marginal – граничний) – течія і концепція економічної думки останньої третини XIX – початку XX ст., яка грунтується на використанні граничних величин при аналізі витрат виробництва, цін та ін. економічних явищ і процесів. Методологічною основою М. є позитивізм, а за сучасних умов – неопозитивізм. У своєму розвитку М. пройшов два етапи: ранній і пізній. Засновниками раннього (70-80-ті роки XIX ст.) М. були австрійський економіст К. Менгер, англійський економіст У. Джевонс, швейцарський науковець Л. Вальрас. Сферою вивчення економіки,
на думку У. Джевонса, є чиста теорія, мета якої – обгрунтування універсальних закономірностей. Тому він відмовився від самого поняття “політична економія” і замінив його терміном “економікс” (економічна теорія). Таку ж позицію займав і Л. Вальрас. Він та його послідовники стверджували, що ринкова економіка здатна досягти рівноваги на основі попиту і пропозиції, а раціонально мислячі суб’єкти прагнуть досягти економічного успіху (оптимуму існування). Представники пізнього (90-ті роки XIX ст.) М. (А. Маршалл, Дж. Кларк та ін.) стверджували, що цінність товарів визначається не лише граничною корисністю,
а й витратами виробництва (див. Маршалл). Без такого поєднання з концепцією витрат виробництва навіть А. Маршалл вважав використання граничних величин (концепцію граничної корисності) однобічним. Це водночас означає послаблення суб’єктивно-психологічного підходу і перехід до функціонального аналізу. Переваги М. – запровадження кількісних методів економічного аналізу, докладний аналіз функціонування ринку, з’ясування закономірностей ціноутворення та грошового обігу, попиту, намагання дослідити питання оптимального розподілу та використання обмежених ресурсів, що дало певну підставу говорити про маржиналістську революцію. Недоліки – переважання суб’єктивної мотивації, суб’єктивна оцінка економічної поведінки людей, абстрагування від вивчення соціально-економічної сутності капіталізму, тобто від відносин економічної власності. На передній план прихильники М. висували не відносини між людьми в різних сферах суспільного відтворення, а ставлення людини до речі. Помилковою була їхня теза про можливість досягти рівноваги економічної системи лише на основі взаємодії попиту і пропозиції без участі держави. Для концепції М. також властиві позаісторичний підхід, принцип методологічного індивідуалізму та атомізму (отримання певних результатів на рівні окремої фірми та їх поширення на всю економіку), суб’єктивно-психологічний підхід, мінова концепція у поєднанні з проповідуванням примату споживання та ін.
