Займенник як частина мови, його основні ознаки. (Вправи 231-234)
Тема. Займенник як частина мови, його основні ознаки. (Вправи 231-234).
Мета. Ознайомити учнів з особливостями займенників, їх роллю в мовленні; вчити добирати потрібні займенники для передачі зв’язків між реченнями тексту.
Обладнання: мовний матеріал.
Хід уроку
I. Організація класу.
II. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Цікава інформація. дія вчителя.
Наша мова була б нудна і довга, коли б у ній не було займенників. Адже займенники з успіхом заміняють іменники, прикметники, числівники (це видно і з самої назви “займенник”
За частотою вживання займенники посідають третє місце (після іменника і дієслова). До займенників належать не так уже й багато слів, але з-поміж інших найчастіше у повсякденному мовленні використовуються я, ти, ми, ви, він, вона, вони, що, це, цей, весь, все, свій, який.
За часів
2. Повторення вивченого про частини мови.
– Скільки частин мови є в українській мові?
– Назвіть частини мови, які ви вже вивчили. (Іменник, прикметник, дієслово, прийменник, сполучник, числівник.)
– Наведіть приклади вивчених частин мови. Доведіть свій вибір. (Смерека, відповідає на питання що?, називає предмет – це іменник і т. д.)
3. Гра “Відгадай і доведи” (з елементом проблемної ситуації).
Вчитель називає слова: Галинка, лісник, сумує, солодкий, одинадцять, солом’яний, стрибає, регоче, він, ми, те. Учні повинні назвати, яка це частина мови, і довести свій вибір. Останні три слова (він, ми, те) є для учнів проблемними і тут допомагає вчитель.
III. Повідомлення теми і завдань уроку.
1. Розв’язання проблемної ситуації з попередньої гри.
– Діти, на які питання відповідають ці слова: він (хто?), ми (хто?), те (яке?), стільки (скільки?)!
– Які частини мови відповідають на такі питання? (Іменник, прикметник, числівник.)
– То, може, слова він, ми – це іменники, те – прикметник, стільки числівник?
Варто дітям дати час подумати і самостійно прийти до висновку, що ці слова не називають предметів, їх ознак чи кількості.
2. Висновок.
– Згадані вище слова – не іменники, хоч і відповідають на питання іменника, не прикметники, хоч і відповідають на питання прикметника, і на числівники, хоч і відповідають на питання скільки?.
Діти, слова він, ми, те, стільки та інші можуть вживатись замість іменників, прикметників і числівників. Сьогодні ми починаємо вивчати ще одну частину мови – займенник.
IV. Сприймання і осмислення учнями нового матеріалу.
1. Колективне виконання вправи 231 (усно).
2. Вивчення правила про займенник (с. 119).
3. Складання тексту-розповіді (вправа 232).
А) Читання тексту і з’ясування значень невідомих слів.
Б) Бесіда за змістом прочитаного.
– Скільки займенників у нашій мові? (Кілька десятків.)
– Яке місце вони посідають за частотою використання? (Третє місце серед інших частин мови.)
В) Рубрика “Слово про слово”.
Пре? дки – попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів.
Г) Слухання учнівських розповідей про займенник як частину мови.
Фізкультхвилинка.
– Виконуйте за мною вправи і постарайтесь впізнати у віршику займенники.
Хлопчики й дівчатка!
Колони порівняйте
Й розминку-веселинку
Зі мною починайте.
Раз – підняти руки вгору,
Два нагнутися додолу.
Три, чотири – прямо стати.
Будем знову починати.
Руки в боки, руки так,
Руки вгору, як вітряк.
Вище руки підніміть
І голівки нахиліть.
Нахил вліво – раз, два, три.
Нахил вправо – раз, два, три.
Нахилились, розігнулись.
Навкруг себе повернулись.
Раз присядьте.
Два присядьте.
І за парти тихо сядьте.
4. Робота в парах з акровіршем (вправа 233).
А) Читання вірша і зашифрованого слова.
– Як ви розумієте останні рядки вірша?
Б) Визначення займенників, ужитих у вірші.
В) Складання і запис речень про рідне слово з використанням займенників ми, ти, тобі.
5. Вправи для самостійної роботи (робочий зошит).
V. Підсумок уроку.
– З якою новою частиною мови ви ознайомились?
– Назвіть займенники, які ви запам’ятали протягом уроку.
– А тепер впізнайте і запам’ятайте якомога більше займенників із вірша.
А займенник – що таке?
За іменником іде,
Він ніщо не називає,
Бо імен цілком не знає,
Лише вказує на все:
І на те або на це,
І на тебе, і на нього,
І на цього, і на того.
Він показує на всіх!
Щось присвоює собі,
Комусь може і віддати,
Коли гарно попрохати,
Заперечить, коли треба,
Скаже щось і сам про себе,
Зацікавиться, спитає,
Хто є він і хто що знає.
Ще багато запитань
Він в запасі має
І частенько без вагань
Сам собі й відповідає:
– Хто такий? – Я той самий.
– А ти чий? – Його і твій.
На особу певну вкаже,
Але імені не скаже.
(Мельничайко О. І. Рідна мова. Добірка нетрадиційного дидактичного матеріалу. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – с. 33.)
VI. Повідомлення домашнього завдання з попереднім інструктажем.
С. 119 – правило, с. 121 – вправа 234.
