ЗАЙМЕННИКОВІ ПРИСЛІВНИКИ
ПРИСЛІВНИК
6. ЗАЙМЕННИКОВІ ПРИСЛІВНИКИ
У складі прислівника, крім аналітичних і синтетичних відіменникових, морфологізованих відприкметникових та віддієслівних, велику групу становлять прислівники займенникового походження. їх співвідносність із займенниками простежується лише історично, з точки зору морфемної структури сучасної української мови вони непохідні, не членовані на морфеми. Із власне прислівниками їх об’єднує спільна функціонально-синтаксична роль, оскільки в реченні вони виконують типову прислівникову формально-синтаксичну
Крім спільної, займенникові прислівники мають свою, властиву лише їм синтаксичну функцію, суть якої полягає в тому, що окремі з них служать засобом зв’язку висловлювань у тексті або засобом переведення речення в прислівникову формально-синтаксичну позицію, надаючи йому обставинної семантико – синтаксичної функції. Йдеться, зокрема, про зв’язок підрядної
Займенникові прислівники мають спільну з власне прислівниками категоріальну семантику, що є семантикою відношень, проте виражають її своєрідно. Якщо власне прислівники безпосередньо виражають ознаку ознаки, то займенникові – тільки опосередковано позначають її, у зв’язку з конкретною ситуацією. Лише в конкретному контексті вони мають відповідне семантичне наповнення, поза контекстом позначають ознаку ознаки взагалі. Отже, займенникові прислівники становлять узагальнено – вказівний розряд прислівників із значенням “ознака ознаки”, яка лише в мовленні наповнюється конкретним змістом.
Незважаючи на узагальнену вказівність значення, займенникові прислівники підлягають внутрішньому семантичному членуванню, що базується на їх кореляціях з власне Прислівниками. Вони поділяються на такі типи:
1. Просторові займенникові прислівники, які співвідносяться з багатьма конкретними просторовими характеристиками, що вказують на місце (тут, там, всюди, скрізь, де, інде, онде, десь, деінде, подекуди, де-не-де, ніде, ніде) або ж визначають напрямок руху чи дії (куди, сюди, туди, звідки, звідси, звідти, звідусюди, звідтіля, кудись), напр.: тут шиють; там фарбують; скрізь говорять; десь гуляють; онде сидять; подекуди збираються; де-не-де зеленіє; ніде не був; провезти сюди; побігти туди; принести звідти; прийти звідтіля; поїхати кудись.
2. Займенникові прислівники часу, які вказують на загальний стосунок до часу (тоді, тепер, зараз, завжди, колись, деколи, іноді, інколи), позначають вихідний часовий орієнтир (відтоді, відтепер) або кінцеву часову межу (доти, досі, дотепер), напр.: жити тепер; їхати зараз; завжди допомагати; колись побачити; відтоді не заходжу; відтепер поважаю; досі сумувати, дотепер лікуватися.
3. Атрибутивно-вказівні займенникові прислівники, які узагальнено вказують здебільшого на якісну характеристику дії. До них належать прислівники так, отак, абияк, всяк(о), інакше, напр.: співати так (хороше, чисто, високо, голосно і под.); жити отак (дружно, весело, в злагоді й под.); вчинити інакше (зле, зрадливо, рішуче й под.); всяк (по-різному, не ординарно і под.) думати.
4. Займенникові кількісні прислівники, що виражають значення міри та ступеня: стільки, настільки, скільки, наскільки, напр.: Він побачив далеко, стільки сягнув зір; Жінка міряла широко, скільки дозволяв пояс.
5. Питальні займенникові прислівники як? де? куди? коли? чому? навіщо?, які виражають питання про ознаки ознак і використовуються в питальних реченнях, напр.: Як ти живеш? Де ти працюєш? Куди ти їдеш? Коли ти снідаєш? Чому ти брудний? Навіщо ти це зробив?
6. Відносні займенникові прислівники, які матеріально збігаються з питальними прислівниками, але виконують іншу функціональну роль: вони переводять речення в прислівникову формально-синтаксичну позицію, роблячи його функціональним еквівалентом обставинного детермінантного другорядного члена речення, напр.: Будівельники працювали там, де височів підйомний кран; Люди поспішали туди, куди їх спрямував гід; Випускники зустрілися тоді, коли попрацювали п’ять років; Мати мучилася, навіщо син скуповує землю; Учитель сердився, чому староста прогулює уроки.
Займенникові прислівники формують периферію прислівника як частини мови, бо вони синтаксично заміщають лексично конкретні власне прислівники, які становлять його ядро, оскільки демонструють свою безпосередню похідність від іменників, прикметників та дієслів, що функціонально нейтралізували свої флексії і перетворилися на морфологічно одноформні (незмінні) і безкатегорійні прислівники.
