Амінокислоти – АЗОТОВМІСНІ ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ
ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Частина III. ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
Розділ 18. АЗОТОВМІСНІ ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ
§ 18.4. Амінокислоти
Амінокислотами називаються органічні сполуки, в молекулах яких містяться одночасно аміногрупа – NH2 і карбоксильна група – СООН.
Їх можна розглядати як похідні карбонових кислот, які утворюються заміщенням одного або кількох атомів водню у вуглеводневому радикалі на аміногрупи. Наприклад:
СН3СООН; H2N-СН2-СООН.
Оцтова кислота Амінооцтова кислота
Назви амінокислот
Ізомерія амінокислот залежить від розміщення аміногрупи і будови вуглеводневого радикала. За розміщенням аміногрупи (відносно карбоксильної) розрізняють: а-амінокислоти (аміногрупи розташовані біля першого атома вуглецю, рахуючи від карбоксильної групи), (β-амінокислоти (аміногрупа розташована біля другого атома вуглецю), у-амінокислоти
![]()
Ізомерія, зумовлена розгалуженням вуглеводневого радикала, була розглянута раніше. Для прикладу напишемо формули сполук складу С3Н6(NН2)СООН:
![]()
Найважливіше значення мають а-амінокарбонові кислоти. Вони широко розповсюджені у природі – з них побудовані білки. Із білків гідролізом виділено 22 а-амінокислоти.
Амінокислоти – безбарвні кристалічні речовини, що плавляться з розкладанням при високих температурах (понад 250°С). Легкорозчинні у воді і нерозчинні в ефірі. За хімічними властивостями амінокислоти – своєрідні органічні амфотерні сполуки. Амфотерні властивості пояснюються взаємним впливом аміногрупи і карбоксильної групи у молекулах амінокислот:
![]()
Це можна пояснити так. Карбоксильна група амінокислоти відщеплює іон водню, який потім приєднується до аміногрупи тієї самої молекули за місцем неподіленої електронної пари азоту. В результаті дія функціональних груп нейтралізується, утворюється так звана внутрішня сіль, у розчині немає надлишку іонів водню або гідроксилу, а тому він не діє на індикатор. У водних розчинах а-амінокислоти існують у вигляді внутрішньої солі, або біполярного іона:
+
H3N-СН2-СOO – .
А оскільки розчин містить іони, він проводить електричний струм.
Однак розчини тих амінокислот, у молекулах яких міститься неоднакова кількість аміногруп і карбоксильних груп, діють на індикатори. Так, наприклад, водний розчин глутамінової кислоти
![]()
Має слабкокислу реакцію (переважає кількість карбоксильних груп), а водний розчин лізину
![]()
Слабколужну (переважають аміногрупи). Амфотернии характер амінокислот підтверджується взаємодією їх з лугами і кислотами з утворенням солей. Наприклад:
H2N-CH2-COOH + NaOH -> H2N-СН2-COONa + Н2О
Натрієва сіль гліцину
І
H2N-СН2-СООН + НСl -> НСl ∙ H2N-СН2-СООН.
Хлористоводнева сіль гліцину
Отже, при підвищенні концентрації іонів ОН – амінокислоти реагують у формі аніона (як кислота), а при підвищенні концентрації іонів Н+ – у формі катіона (як основа), тобто
![]()
Амінокислоти взаємодіють з металами, оксидами металів, утворюючи солі, а також зі спиртами, утворюючи складні ефіри.
Амінокислоти утворюються під час гідролізу білків як кінцеві продукти гідролізу. Однак їх можна добути і синтетично, наприклад при взаємодії аміаку з галогенозаміщеними кислотами. Останні добувають хлоруванням:
![]()
І далі:
![]()
Амінокислоти необхідні для побудови білків живого організму. Люди і тварини одержують їх у складі білкової їжі. Багато амінокислот застосовуються у медицині як лікувальні засоби, а деякі – у сільському господарстві для підгодівлі тварин. Нерозгалужені амінокислоти, як біфункціональні (містять дві функціональні групи) мономери, використовуються для виробництва синтетичних волокон, у тому числі капрону і енанту.
Розглянемо добування полімеру, з якого виробляють капронове волокно. Першим етапом є поліконденсація ε-амінокапронової кислоти
![]()
У виробництві капронового волокна застосовують не безпосередньо ε-амінокапронову кислоту, а її похідне – капролактам, який є продуктом взаємодії функціональних груп молекул кислоти:
![]()
Під час синтезу під впливом води молекули капролактаму перетворюються на молекули ε-амінокапронової кислоти, які піддаються поліконденсації:
![]()
Як видно з формули, молекула полімеру, що утворюється, складається із залишків ε-амінокапронової кислоти, які багаторазово повторюються, а зв’язки між залишками виникають внаслідок відщеплення молекул води.
Будову добутого полімеру можна зобразити формулою
![]()
Він має вигляд смоли. Для виробництва волокон смолу плавлять, пропускають крізь фільєри, далі піддають волокна спеціальній обробці, після чого скручують у нитки. Вироби із капрону широко застосовуються у побуті. Капронову смолу використовують для виготовлення міцних і стійких до спрацьовування деталей машин і механізмів.
Енант добувають поліконденсацією ω-аміноенантової кислоти:
![]()