Групи вставних слів і словосполучень за значенням – Вставні слова (словосполучення, речення)
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Вставні слова (словосполучення, речення)
Групи вставних слів і словосполучень за значенням
Вставні слова і словосполучення виражають:
А) оцінку вірогідності повідомлюваного (упевненість або невпевненість, ступінь звичайності викладених фактів): Авжеж, безперечно, безсумнівно, без усякого сумніву, видимо, видно, в усякому разі (випадку), гадаю, дійсно, звісно, звичайно, здавалося (б), здається, зрозуміло, либонь, мабуть, може, можливо, напевно, очевидно, певна річ, по суті (справи), правда, припустимо, припустімо,
Б) почуття мовця, емоційну оцінку того, про що йдеться (радість, задоволення, співчуття, здивування, обурення та ін.): Грішним ділом, дивна річ, навдивовижу, на жаль, на нещастя, на щастя, нівроку, соромно сказати, чого доброго,
Вставні слова і словосполучення вказують на:
А) зв’язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге й под., Виходить, головним чином, далі, до речі, значить, з одного (другого) боку, зокрема, зрештою, крім того, між іншим, навпаки, наприклад, нарешті, однак, отже, підкреслюю, передусім, повторюю, приміром, проте, у цілому та ін. Для виконання практичної роботи треба, По-перше, перевірити наявність приладів, По-друге, уважно ознайомитися з умовними знаками, по-третє, скласти електричне коло за схемою, по-четверте, зробити висновки й, Нарешті, оформити роботу в зошиті (підручник). Краса нас усього вчить. Ся проста істина лишилася, Проте, непризнаною, особливо ворогами високих мислей і почуттів (О. Довженко);
Б) способи оформлення думок: Взагалі, власне, грубо висловлюючись, з дозволу сказати, інакше (коротше, правду) кажучи, іншими словами, крім жартів, м’яко (між нами, попросту, чесно) кажучи, можна сказати, одним словом, признаюсь, смішно сказати, так би мовити, точніше, як кажуть та ін. На директорову промову відгукнувся, Власне, один тільки з батьків (Ю. Смолич). Коротко кажучи, природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою (Г. Сковорода);
В) джерело повідомлення: бачу, гадаю, говорять, за визначенням…, за вченням…, за моїми розрахунками, за повідомленням…, за приказкою, кажуть, мов, мовляв, на думку…, пам’ятаю, повідомляють, чую, по-моєму, по-твоєму Й т. ін. І все то те лихо, все, Кажуть, од Бога! (Т. Шевченко). Бажання, За приказкою, сильніше неволі (Г. Сковорода). Природа, вільні нахили, а не штучна виправка, не муштра є основою виховання, За вченням Сковороди (П. Попов).
Вставні слова і словосполучення можуть бути звернені до співрозмовника або до читача, щоб привернути його увагу: бачиш, будь ласка, вірите, вибачте, даруйте на слові, дозвольте, знаєте, зрозумійте, пам’ятаєте, погодьтесь, послухайте, розумієш, уявіть (собі), чуєте та ін. Голодній, Бач, кумі – хліб на умі (Л. Боровиковський). У нашім селі, Знаєте, чинять два храми в рік… (Ю. Федькович).
Зверніть увагу!
Не є вставними й не виділяються комами такі слова: Ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, принаймні, навіть, між тим, за традицією, у кінцевому підсумку, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як і деякі інші. Він Хтів Принаймні словом полегшити свою душу. Вона Навіть забула свої мрії про землю і жила з Андрієм одним життям. Тим часом юрма двигтіла, кипіла… (із творів М. Коцюбинського). У нас було заведено поняття “гнилий інтелігент”. А між тим інтелігент ніколи не був у нас гнилим, Навпаки, він був полум’яним, чистим, передовим (О. Довженко).
Слід розрізняти вставні слова і члени речення.
Вставні слова можна вилучити з речення, не порушуючи його структури. Вони виділяються комами. Вилучення членів речення руйнує граматичну і смислову структуру речення.
Щось, Видно, трапилось (А. Головко). По обидва боки левад… Видно на косогорах густі садки (І. Нечуй-Левицький).
Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! (Л. Костенко). Здається вічністю буття маленька мить… (Л. Дмитерко).
Чи, Може, щастя хочеш ти? (О. Олесь). Хто Може випити Дніпро? (М. Рильський).
А Федько, Справді, щось надзвичайне виробляв на річці (В. Винниченко). Чи Справді так було?
Не бідніє той, хто дарує скарби душі своєї. Навпаки, внутрішній світ його повніє… (М. Шумило). Моя адреса завжди Навпаки, по той бік щастя, біля перелазу (Л. Костенко).
Взагалі, Франко – лірик високої проби… (М. Коцюбинський) (Взагалі = взагалі кажучи). Тепер Взагалі багато народу мандрує (О. Гончар).
Ще, Значить, не скінчилися турніри… (Леся Українка). Ця поїздка для неї дуже багато Значить.
Кажуть, весь поміст у пеклі з добрих намірів зложився (Леся Українка). Про це вже всі Кажуть.
Маємо жити, Звичайно, не хлібом єдиним (Б. Олійник). Звичайно я встаю осьомій годині ранку.
Буває, часом сліпну від краСи (Л. Костенко). Диво дивнеє на світі з тим серцем Буває! (Т. Шевченко).
Провідними принципами функціонування живої природи є ритмічність, пристосовуваність до навколишнього середовища, ощадливість і, Нарешті, резервування (підручник) (Нарешті = і ще, крім того). Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана… (М. Рильський) (Нарешті = після всього).
Певно, руїну та буря зробила? (О. Олесь) (певно = мабуть). Він знає це Певно (= точно).
Це, До речі, не ваша проблема (до речі = між іншим). Його репліки і пропозиції були якраз До речі (= вчасні).
Зверніть увагу!
Комами Виділяються вставні слова Однак (одначе) і проте (в середині речення). Зараз Федорова компанія теж прибула на вигін… з піснями. Нікого, Однак, не звеселили на цей раз їхні пісні (О. Гончар). В’їдливості він, Одначе, не помічав (Григір Тютюнник). При перевтомленні організм подає сигнал на припинення роботи. Час подання такого сигналу, Проте, можна відстрочити спеціальним тренуванням (підручник).
Комами Не виділяються Сполучники Однак (одначе) і проте (на початку простого речення або другої частини складного речення, а також між однорідними членами). Однак дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський). П’ятиметрові дошки здалися йому спершу легкими… Одначе далі вони робилися важчі й важчі… (Григір Тютюнник). Усмішка гостра, а одНАк сумна (Леся Українка). Малював, бувши малим, і Шевченко… Проте справжня жага до малювання прокинулася в його тільки тепер… (С. Васильченко). Хоча має економія в Каховці свою власну контору, Проте Савкарідко ночує там (О. Гончар). Усі дуже поспішали, Проте не встигли.
