Менеджменту стиль – комплекс норм і правил поведінки керівника, який передбачає застосування різноманітних засобів спонукання підлеглих працівників до управління. Американський учений К. Левін (1938) виділив такі три типи М. с.: диктаторський (авторитарний) – керівник сам вирішує, що і як потрібно зробити; демократичний – рішення ухвалюється після обговорення; ліберальний – члени організації працюють практично самостійно. Американський соціальний психолог Р. Лайкерт 1961 визначив чотири базових М. с.: авторитарний, доброзичливо-авторитарний,
консультативний та орієнтований на групове управління організацією. Американські психологи Р. Блейк і Дж. Моутон запропонували п’ять М. с.: 1) на основі завдання, повністю сфокусованого на виробництві; 2) пріоритет людських взаємин; 3) “убоге управління” – характеризується відсутністю відповідальності та особистої участі працівників, проповідуванням елементів анархії в управлінні кадрами; 4) дотримання “золотої середини”, пошук компромісів, виваженість управлінських рішень; 5) “управління групою” – характеризується прагненням поєднати вирішення завдань виробництва та інтереси працівників.
Російський учений у галузі управління П. Керженцев визначив два М. с.: німецький (пунктуальність, точність, стрункість, логічність дій керівника у процесі ухвалення управлінських рішень) та англійський (еластичні, гнучкі манери поведінки керівника). В сучасних наукових концепціях менеджменту вагома роль належить японському М. с. (див. Менеджмент японський).
