Написання вигуків разом, окремо та через дефіс – Вигук як особлива частина мови
Службові частини мови
Вигук як особлива частина мови
Написання вигуків разом, окремо та через дефіс
Разом пишуться:
– слова-вигуки, які не вимовляються протяжно: бабах, кукуріку, не повторюються: здрастуйте, добривечір.
Окремо пишуться:
– складні сполуки типу: до побачення, будь ласка, на добраніч; або: оце так! От тобі й на!
Через дефіс пишуться:
– вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно: Го-ов! Гу-гу-гу-у! Му-у-у! Вуть-вуть-вуть!
– слова їй-бо, їй-право.
Якщо вигук вимовляється з підсиленням, окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику: Ой! Жах! При звичайній інтонації вигук виділяється комою, якщо він не стоїть перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Ой, яка чудова українська мова (О. Підсуха).
Ой ти, лимане-лиманочку, хвиле каламутна! (Леся Українка)