Реальна заробітна плата – кількість споживчих вартостей (товарів і послуг), яку працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну плату при даному рівні цін після сплати податків. Рівень Р. з. п, залежить від номінальної заробітної плати, рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); податків у бюджет та фонди соціального страхування. Для визначення Р. з. п. номінальна заробітна плата ділиться на індекс вартості життя. Р. з. п. прямо пропорційна до змін номінальної зарплати і обернено пропорційна до змін рівня
цін. Матеріальною основою зростання Р. з. п. є розширення масштабів виробництва, підвищення його ефективності. Саме це зумовило підвищення реальної заробітної плати у розвинутих країнах Заходу. В 1970 році порівняно з 1910 реальна зарплата зросла у США та Німеччині більш як у 8 разів, в Англії та Франції – у 3-4 рази. У той же час Р. з. п. різко знижується під час економічних криз, воєн. Тенденція до підвищення Р. з. п. у розвинутих країнах Заходу, Японії збереглась і в наступний період. Зростала Р. з. п. у повоєнні роки (з 1951 по 1989) і в колишньому СРСР. Ситуація різко змінилася після розпаду СРСР за наявності глибокої соціально-економічної
кризи у кожній з колишніх республік. На початку 1994 року виробництво промислової продукції в Україні, наприклад, скоротилося порівняно з 1990 роком наполовину, ціни на товари і послуги зростали у 2-3 рази швидше, ніж номінальна зарплата. Наслідок цього – зниження реальної заробітної плати, яка на початку 1994 року була приблизно у 8 разів нижчою порівняно з 1989 р.