Шведська модель соціально-економічного розвитку – найбільш демократична модель економічного, соціального і політичного розвитку регульованої ринкової економіки, що базується на плюралізмі форм власності (в т. ч. колективної власності профспілок) і економічної влади та соціалізації сфери розподілу. Початковий етап її формування – розвиток політичної та соціальної демократії в цій країні у довоєнний період. Так, 1938 між союзом підприємців і Федеральною організацією шведських профспілок було укладено угоду, якою визнано право на організацію
профспілок та їх активну участь у веденні тарифних переговорів, належному оснащенні робочих місць; союзи підприємців дістали свободу дій у сфері виробництва, а держава не мала права активно втручатись у функціонування недержавного сектора. Така концепція грунтувалася на ідеї про неможливість і недоцільність покладатися на механізми ринку у сфері перерозподілу економічного продукту, зокрема на положенні про те, що праця не є товаром. Заробітну плату, з одного боку, слід диференціювати залежно від видів праці, а з іншого – її розмір має бути однаковим за рівну працю на всіх підприємствах різних галузей народного
господарства та в регіонах. Не повинно існувати різкої диференціації в оплаті праці кваліфікованих і не кваліфікованих працівників, чоловіків і жінок. Фіскальна державна політика, згідно з цією концепцією, має відповідати соціалістичному принципу рівності, зокрема щодо забезпечення акумулювання необхідних засобів для фінансування держави загального благоденства і рівномірного розподілу багатства в межах всієї країни. Водночас у Швеції впроваджується прогресивна шкала оподаткування високих індивідуальних доходів (від 31,5 до 85%). Держава також піклується про працевлаштування всіх членів суспільства і запровадження ефективної системи соціального страхування. Крім того, з 1976 за ініціативи профспілок почали формуватися фонди профспілок за допомогою механізму відрахування частини прибутків великих компаній на придбання акцій для працівників. Водночас для певної децентралізації влади ці фонди передають частину своїх голосів підприємствам, прибуток яких у формі акцій розподіляється за фондами. У такий спосіб відбуваються певна соціалізація власності на засоби виробництва (а отже, часткове усуспільнення акціонерного капіталу), її влади та капіталізація праці. З метою створення нових робочих місць частину коштів надають менш потужним підприємствам, що спроможні нарощувати виробництво. Крім того, дивіденди на акції працеотримувачів можуть використовуватися з метою додаткового фінансування системи соціального страхування. Аналогічно цьому профспілки, частково перетворюючись на колективних власників засобів виробництва, виражають соціальні та економічні інтереси найманих працівників, а певною мірою – й інтереси капіталу. Ш. м. с.-е. р. зорієнтована на плюралізм економічної влади і власності, на недопущення її концентрації в руках підприємців і профспілок. Заслуговує на
Увагу і поширення досвіду соціального захисту населення Ш. м. с.-е. р. Загалом Швеція найбільше серед розвинених країн світу просунулась по шляху соціалізації суспільної системи, в т. ч. економічної, соціальної, політичної, правової та ін. підсистем, а отже, ліквідувала основи капіталізму. У сфері економіки така ліквідація виявляється у тому, що відбувається процес демократичної соціалізації власності, тобто інтенсивно розвивається власність профспілок, держави в демократичних і соціалізованих формах, а розподіл доходів і прибутків, капіталовкладення, використання робочої сили та ін. контролюються не лише державою, а й суспільством. Крім того, значно послаблена роль ринкових важелів у виробництві та розподілі соціальних послуг, відбувається їх планомірна і широкомасштабна соціалізація, що сприяло утворенню найстабільнішої та гуманної системи соціального захисту, зменшенню диференціації доходів, рівнів безробіття і бідності; на сутнісно новий рівень розвитку вийшла робітнича демократія, запроваджено високопрогресивну шкалу оподаткування, працівники беруть активну участь в управлінні підприємствами і корпораціями, діє система гуманізації праці тощо. У сфері правових і політичних відносин соціалізація виявляється у наданні профспілкам права на отримання різних видів об’єктивної інформації, у їх праві здійснювати контроль за запровадженням нової техніки і технології, у розвитку політичної демократії, зокрема, свободи слова.
