Відмінювання іменників III відміни
ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА
Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах
3.1. Іменник
Відмінювання іменників III відміни
Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників III відміни. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком 0 показано нульове закінчення.
Відмінки | Однина (незалежність, річ) | Множина | |
З основою на нешиплячий (незалежність) | З основою на шиплячий (річ) | ||
Н. | 0, | -і | -і |
Р. | -і | -ей, (-ів) | -ей |
Д. | -і | -ям | -ам |
3. | 0 | -і, (-ів) | -і |
О. | -ю | -ями | -ями |
М. | -і, (-и) | -ях | -ах |
Кл. | -е, (-и) | Як у наз. відмінку |
1. У називному відмінку однини м’який знак пишеться тільки після зубних (д, з, л, н, с, т, ц): доповідь, відомість, галузь, вісь,
Осінь. Після літер, що позначають губні (б, в, м, п, ф), шиплячі, та р м’який знак
2. В орудному відмінку однини всі іменники мають лише закінчення – ю: тінню, честю, матір’ю, подорожжю, ніччю. Проте в написанні основ цих іменників є певні особливості.
В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному – знахідному відмінку: сіль – сіллю (хоч солі), мудрість – мудрістю (хоч мудрості), річ – річчю (хоч речі).
Перед закінченням – ю:
А) літери, які позначають зубні й шиплячі звуки, подвоюються, якщо вони стоять безпосередньо після літери – відповідника голосного звука (тобто між двома голосними): ожеледдю, галуззю, піччю, подорожжю;
Б) літери, які позначають зубні й шиплячі, не подвоюються, якщо є збіг приголосних: більшістю, меншістю, областю;
В) після літер, які позначають губні, тар ставиться апостроф: любов’ю, кров’ю, Об’ю, Перм’ю.
3. Іменник мати в непрямих відмінках уживається з суфіксом – ір-, – ер-, у родовому й знахідному відмінках множини має закінчення – ів: матері, матір, матір’ю, матерів, матерям, матерями, при матерях.
