Березневі статті 1654 р.- договірні умови, на підставі яких було здійснено ухвалу Переяславської Ради 1654 р. про входження України до складу Росії та визначено автономне становище України в її складі. З 13 по 27.III. (за старим стилем) 1654 українське посольство на чолі з генеральним суддею С. Богдановичем-Зарудним і переяславським полковником П. Тетерею вело переговори з представниками царського уряду, в результаті яких було складено кілька різних за формою офіційних документів. Сукупність документів дістала назву “Березневі статті”. Пізніше
в офіційних документах царського уряду Б. с. називалися “Переяславським договором”, або “Договором Богдана Хмельницького”. До Б. с. увійшли “Просительні статті” з 23 пунктів (статей), подані українським посольством 14.03.1654, і царські укази до них, “Статті Богдана Хмельницького” (або “Статті Війська Запорозького”) з 11 пунктів (статей), подані українським посольством 1.ІІІ. 1654, та царські укази до них, царські жалувані грамоти про вільності Запорозького Війська, про права православної шляхти тощо. Б. с. охоплювали широке коло питань, зокрема підтверджували виборність гетьмана, станові права української
старшини, козаків, духівництва, міщан, визначали розмір жалування представникам вищої військової старшини. Згідно з Б. с. Україна користувалася автономними правами: зберігала військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. В Україні діяло місцеве право. Разом з тим Б. с. дещо обмежили політичні та економічні права гетьманської адміністрації, яка була підпорядкована царському урядові. В той час, коли козацька старшина, українська шляхта і духівництво користувалися основними правами і привілеями, залежність українського селянства від українських і російських феодалів дедалі посилювалася. Б. с. на тривалий час визначили правове становище України у складі Росії.
