КЛАС ДВОСТУЛКОВІ (BIVALVIA) – ТИП МОЛЮСКИ, АБО М’ЯКОТІЛІ (MOLLUSCA) – ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

беззубки" class=""/>

Рис. 65. Схема будови беззубки (черепашка і мантія вилучені): 1 – лінія, по якій обрізана мантія; 2 – м’яз-замикач; 3 – ротові лопаті; 4 – нога; 5 – зябра; 6 – права частина мантії; 7 – ввідний сифон; 8 – вивідний сифон; 9 – задня кишка.

Мешкає в стоячих або поволі поточних водах, повзає по мулис­тому або піщаному грунту. Тіло молюска двосторонньо-симетричне, покрите черепашкою, що складається з двох стулок, спо­лучених між собою еластичною зв’язкою і м’язами – замикачами. Завдяки скороченню м’язів стулки закриваються. Коли м’язи роз­слаблені, стулки залишаються напіввідкритими

унаслідок натяг­нення зв’язок. Черепашка молюска завдовжки до 20 см., утворю­ється в результаті секреції клітин мантії, звичайно тонкостінна, всередині з перламутром. Голова редукована, і тіло складається з тулуба й ноги. Замкових зубів немає (звідси назва). Нога сильно сплюснута з боків і служить не тільки для повзання, але й для рит­тя піску або мула. Швидкість пересування беззубки – 20-30 см/год.

Нервова система складається з трьох пар нервових вузлів, які пов’язані між собою нервовими волокнами. Органи чуття у двостулкових молюсків розвинені досить слабо. Щупальця та очі на передньому кінці тіла відсутні. Іноді очі розташовані по краю мантії або по краях сифонів. Є органи рівноваги, дотику й хіміч­ного чуття. Кровоносна система складається з серця, розташова­ного на спинній стороні тіла й судин, які виходять із нього, з них кров виливається в щілини між внутрішніми органами. Дихання здійснюється за допомогою зябер, які знаходяться в мантійній порожнині. Живиться малорухлива беззубка пасивно. Мантія її, зростаючись на задньому кінці тіла, утворює два сифони: ввідний (нижній, зябровий), і вивідний (верхній, клоачний). Через зябро­вий сифон вода поступає в мантійну порожнину і омиває зябра, чим забезпечується дихання. З водою приносяться різні найпрос­тіші, дрібні рачки, одноклітинні водорості, залишки відмерлих рослин. Відфільтровані харчові частинки потрапляють у травну систему через ротовий отвір у стравохід, потім у шлунок і кише­чник, де піддаються дії ферментів. У беззубки добре розвинена трилопатева печінка, протоки якої впадають у шлунок.

Видільна система представлена двома нирками, протоки яких відкриваються в мантійну порожнину.

Беззубки різностатеві. Яйця відкладаються в зябра. Після запліднення з них розвиваються личинки – глохідії (до 600 тис.), які виштовхуються молюском через вивідний сифон. Якийсь час личинки парять у воді, потім прикріпляються до зябер або плав­ників риб, де ростуть, живлячись за рахунок господаря. Через декілька тижнів молодий молюск, що сформувався, покидає тіло господаря і падає на дно. Таким чином, розвиток буззубки пов’я­заний з тимчасовим паразитизмом.

Значення двостулкових. Двостулкові молюски мають значен­ня як джерело перламутру й перлів. Вони також є фільтраторами. Устриць здавна вживають в їжу. До їстівних молюсків відносить­ся також далекосхідний гребінець і мідія. М’ясо та черепашки беззубок йдуть на корм домашнім тваринам. Шкідливий предста­вник класу двостулкових молюсків – корабельний черв’як. Він руйнує дерев’яні корпуси кораблів, палі пристаней тощо.