Довідник з біології
ТВАРИНИ
ЦАРСТВО ТВАРИНИ
ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)
ТИП ХОРДОВІ (CHORDATА)
КЛАС ЛАНЦЕТНИКИ (BRANCHIOSTOMA)
Ланцетник – низька хордова тварина, мешканець теплих морів. Веде пасивний спосіб життя, наполовину зарившись у пісок. Завдовжки 4-8 см. Тіло напівпрозоре, веретеноподібне, сплюснуте з боків і загострене з обох кінців.
Рис. 75. Будова ланцетника (схема): 1- передротовий отвір, оточений щупальцями; 2 – рот; 3 – глотка; 4 – зяброві щілини; 5 – статеві
залози; 6 – печінка; 7 – кишка; 8 – анус; 9 – черевний плавник; 10 – хвостовий плавник; 11 – спинний плавник; 12 – вічка Гессе; 13 – нюхова ямка; 14 – головний мозок; 15 – спинний мозок; 16 – хорда.
Зовнішні покриви ланцетника представлені одношаровим епідермісом і драглистою дермою, що лежить під ним, або власне шкірою. М’язи мають метамерну будову і складаються з окремих сегментів. Складка шкіри на спинній стороні утворює спинний плавник, який переходить у хвостовий; із черевної сторони розташовуються парні метаплевральні складки (попередники парних кінцівок) і підхвостовий плавник.
Осьовим
скелетом ланцетника протягом всього його життя є хорда. Нервова трубка не утворює головного мозку і не захищена в передньому відділі хрящовим або кістковим утворенням (черепом). На передньому кінці тіла у ланцетника є нюхова ямка, в шкірі розташовані дотикові клітини. Світло сприймається чутливими клітинами нервової трубки. Травна система починається ротовим отвором. Він оточений щупальцями (10-20 пар), які створюють струм води. Разом із водою в організм ланцетника потрапляють одноклітинні рослини і тваринні, дрібні ракоподібні, які служать йому їжею. Харчові частинки через глотку проходять у кишку, де відбувається їх травлення і всмоктування поживних речовин. З черевної сторони від кишечника відходить сліпо замкнутий печінковий виріст. Неперетравлені залишки викидаються назовні через анальний отвір. Органи виділення ланцетника – нефридії (від грец. nephridion, зменшити, від nephros – нирка) – нагадують метанефридії кільчастих черв’яків. Нефридії розташовуються з боків глотки. Один їх кінець відкривається в цілому, інший – у навколозяброву порожнину. Дихання здійснюється одночасно з живленням, оскільки стінка глотки пронизана великою кількістю (100-150 пар) зябрових отворів (щілин). Вода, що омиває зяброві щілини, виходить в білязяберну порожнину, а потім назовні через спеціальний отвір – атріопор. Кровоносна система замкнута. Функцію серця виконує пульсуюча черевна аорта. Газообмін відбувається в судинах міжзябрових перетинок, куди потрапляє з черевної аорти кров, насичена CO2. Артеріальна кров у головний кінець тіла йде по сонних артеріях, до всіх органів тіла – по спинній аорті й артеріям. Ланцетники різностатеві. Вони мають близько 25 пар гонад. Розмноження статеве. Статеві протоки відсутні. Гамети через розриви стінок гонад потрапляють в білятзяберну порожнину і через атріопор виходять назовні. Запліднення і розвиток зародка відбувається у воді. Із зиготи розвивається личинка (неповний метаморфоз).
Російський зоолог – еволюціоніст О. О. Ковалевський, вивчивши ланцетника, показав його схожість як з безхребетними, так і з хребетними тваринами. У ланцетника відсутні головний мозок, розвинені органи чуття та серце; поперечносмугаста мускулатура, органи виділення та розмноження розташовані посегментно. Ці риси властиві більшості безхребетних тваринних. План будови ланцетника такий, як у всіх хребетних тварин. Покриви його тіла представлені шкірою, яка утворена одношаровим епітелієм і шаром власне шкіри. Ураховуючи особливості будови ланцетника, мого називають “живою схемою” хребетних тварин.
